Молодший сержант Костянтин Мірошниченко, позивний Мірош, загинув 10 березня 2024 року в бою на Авдіївському напрямку Донеччини. Захиснику був 31 рік.

Костянтин народився і жив у місті Черкаси. Навчався у Черкаському політехнічному технікумі. Вищу освіту здобув у Черкаському державному технологічному університеті, спеціалізувався на інженерній механіці. Він був відомим у місті громадським діячем, який пропагував патріотизм, об’єднував активну молодь в ідеологічні та просвітницькі ініціативи. Був активним представником черкаського ультрас-руху, організатором проукраїнських заходів, мітингів, маршів. Брав участь у Революції Гідності.

Разом з однодумцями організовував освітні та культурні заходи для черкаської молоді. Просував ідеї доступного спорту й дозвілля для підлітків. Займався національно-патріотичним вихованням, порушував питання зовнішнього вигляду тимчасових споруд і зупинок громадського транспорту, активно виступав проти незаконних забудов. Опікувався благоустроєм рідного міста.

Костянтин був керівником соціального проєкту «AmbrosHub», ідейним натхненником і співзасновником «ГайдаFest», керівником проєкту «НК волонтери», організатором «Черкаського фестивалю кіно».

Із початком повномасштабного вторгнення чоловік став співзасновником волонтерського центру «Цивільний штаб допомоги», який забезпечував потреби військових. А в травні 2022 року добровільно долучився до Збройних Сил України. Служив у 3-ій окремій штурмовій бригаді.
Брав участь у бойових діях на Запорізькому, Херсонському, Бахмутському та Авдіївському напрямках.

У складі взводу звʼязку 1 ШБ 3 ОШБр забезпечував звʼязком свій підрозділ. Прагнув до більшої ефективності, хотів бачити, як сам вражає ворога, тому зацікавився технологією FPV-дронів. Займався самонавчанням і вдосконаленням навичок пілота. Зібрав команду з побратимів, регулярно переймав досвід у колег. Проводив аеророзвідку ворожих позицій. Побратими згадують його як мудрого, вмотивованого та професійного воїна.

«Я ніколи не знала більш комунікабельної, активної та амбіційної людини. Костянтин «Мірош» навчив мене, що таке активна громадська позиція, як реалізувати свої ідеї та йти до поставлених цілей. Він пішов добровольцем на фронт. Наші сімейні цілі та плани були зруйновані 10.03.24, в день, коли він загинув. Але я, родина, друзі, побратими зробимо все, аби у рідному місті та в Україні ніхто ніколи не забув, що втратив людину, котра дійсно жила життя, жила його гідно, пішла з нього гідно», – розповіла дружина загиблого Олександра Костецька.

Поховали військового на Алеї Героїв цвинтаря в рідному місті.

У Костянтина залишились батьки та дружина.