29-річний солдат Костянтин Козловець, позивний Каспер, загинув 26 квітня 2023 року біля селища Білогорівка на Луганщині. Виконуючи службові обов’язки, боєць разом із побратимом опинилися під ворожим мінометним вогнем. У результаті прямого влучання снаряда в окоп Костянтин загинув, а товариш був поранений.

Костянтин народився в селі Кам’янка Житомирської області. Жив на Київщині в селі Кадомка. Навчався в Чернігівському індустріально-педагогічному університеті. Любив природу. Захоплювався автомобілями, у 2022 році придбав машину. Займався власною справою – у Києві мав кіоск з випічкою. Зустрічався з дівчиною, з якою мав намір створити сім’ю після повернення з війни.

Під час повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення. Був надійним товаришем. Сумлінно та відповідально виконував завдання на передовій.

Родині Костянтина повідомили про його загибель 1 травня 2023-го після того, як змогли забрати тіло. Того дня у батьків мала бути 30-та річниця шлюбу, проте батько-ветеран АТО загинув в автокатастрофі за рік до цього. І для мами Костянтина це був сумний день. Звістка про загибель сина стала ще страшнішою новиною.

«Наш Костік був дуже хорошою, доброю, щирою та усміхненою людиною. Завжди на позитиві. Воював віддано та мужньо. За час перебування на війні врятував побратима з позивним Швед. Коли той отримав поранення в голову, Костя викликав підмогу. Пораненого під обстрілами несли на ношах 4 кілометри. Врятували завдяки вчасному та швидкому реагуванню. На війні Костянтин вів щоденник. На жаль, нам його не повернули, можливо, десь загубився в окопі після обстрілу. Всі дуже любили Костянтина й дуже сумують за ним. Ніхто не може повірити в те, що його більше немає з нами. Він був відважним воїном і людиною з великої літери. Коли ми просили його берегтися та не висовуватися першому, він все одно продовжував обстрілювати ворога вдень і вночі. Нам казав: «Я готовий до всього. Якщо не ми – їх, тоді вони – нас». Його втрата стала болючою для всіх, хто його знав», – розповіла рідна сестра воїна.

Костянтина поховали в рідному селі поруч із батьком.

У захисника залишилися мама Валентина Миколаївна і сестра Людмила.