Життя 42-річної Катерини Савенко обірвалося у Маріуполі 4 квітня 2022 року. Хоч багато хто думав, що вона загинула за два дні до цього, під час пожежі у відділенні лікарні, де лежала з пораненнями.

Катерина постраждала під час обстрілу 29 березня. Її чоловік Віталій тоді загинув на місці.

«Катя любила життя і могла його жити. Не проживати, а саме жити. Те, як вона боролась – з моменту поранення й до дня смерті, для мене як ще одне підтвердження того, що вона любила це життя. Таким, як є, з усіма його негараздами, болем, переживаннями і радощами, усмішками, любов'ю… Коли я дізналась, що вона з першого дня повномасштабної війни записувала в щоденник те, що відбувається навкруги, свої думки, я не здивувалась. Ще в підлітковому віці Катя вела щоденники й всі ці красиві блокноти стояли в неї на полиці. Але її щоденник, який почався з 24 лютого, вона писала для нас, для світу, щоб кожен знав що робить Росія з Маріуполем, з цивільними людьми. Катя хотіла, щоб якомога більше людей його прочитали», – розповіла близька подруга загиблої Катерина Тарасова.

Катерина Савенко була родом із Донеччини. Навчалась та жила в Маріуполі. Закінчила місцеву школу №43, а потім здобула освіту в Маріупольському вищому металургійному професійному училищі та механіко-металургійному коледжі. Згодом працювала на підприємстві «Метінвест» у рідному місті. Там працював і її чоловік Віталій. Родина мешкала в Кальміуському районі Маріуполя.

Друзі та знайомі згадують Катерину чудовою, світлою людиною. Вона обожнювала малювати та дуже любила торт «Київський».

«Легка на підйом, розуміюча. Двері її будинку та серця завжди були відкриті. Свій талант до малювання вона поширювала на все і всіх – на роботу, друзів, сім'ю – кожен день вона розмальовувала у свої фарби. Я її завжди бачила таку шикарну, стильну, з вогняним кольором волосся десь у зовсім іншому місці, аніж на заводі, але вона і там робила свято», – додала Катерина Тарасова.

Родичі поховали Катерину і Віталія у Маріуполі.