73-річна Катерина Завадська загинула 22 липня 2022 року в селищі Золочів на Харківщині. Катерина доглядала за будинком сусідів. Того дня ремонтна бригада мала перекривати дах, який там протікав. Вранці Катерина вийшла з дому, аби показати їм об'єкт ремонту. Невдовзі росіяни почали обстріл селища. Один зі снарядів вибухнув неподалік. Катерина Олексіївна загинула миттєво.

Катерина Завадська все життя мешкала в Золочеві. До пенсії працювала комплектувальницею білизни на Харківській вагонній дільниці «Укрзалізниці».

Сім'я для жінки була найбільшою радістю. У пам'яті рідних вона залишилася доброю, ніжною, люблячою матусею, бабусею і прабабусею.

«Бабуля була найдорожчою мені людиною. Мала добре, щедре й любляче серце. Вона була моєю найкращою подружкою. Немає таких слів, щоб пояснити, як болить втрата рідної людини. Вона любила всіх нас безмежно. Багато часу присвячувала найменшому в нашій родині – правнучку», – каже онука Катерини, Альона Тетерук.

Сусідка Наталія Агаджанян пригадує Катерину Олексіївну надзвичайно турботливою та життєлюбною людиною.

«Вона про кожного мешканця нашої вулиці піклувалася, як про рідного. А особливо під час війни, коли багато сімей виїхали, – розповіла сусідка. – Для нашої родини – консервувала компоти та варення. Для одних сусідів годувала собаку, для інших – приглядала за будинком та підтримувала порядок на городі. Приходила на допомогу кожному. На очах Катерини Олексіївни виросла моя мама, мене вона теж гляділа. Няньчила не тільки своїх дітей, онуків, правнуків, а й всю малечу на нашій вулиці! Була турботливою. Приглядала за діточками, які без упину бігали та гралися коло її двору. Завжди підкидала пісок в пісочниці та зберігала дитячі іграшки, аби не загубилися. Малята знали, що лопатки, відерця, пасочки – все у Каті. Смак пиріжків, які вона пекла майже щотижня, знали всі діти та дорослі нашої вулиці. Ця клята війна забрала дуже гарну людину... Порожньо без неї... Царство небесне вам, Катерино Олексіївно!»

У Катерини Завадської залишилися дві доньки, четверо онуків та правнучок.