Катерина Баранова загинула 3 вересня 2024 року у Полтаві. Того ранку російські балістичні ракети влучили по території Інституту зв'язку й лікарні, що поруч. Загинуло понад пів сотні людей.

Катерині було 27 років. Вона родом із села Опришки, що в Глобинській міській громаді. У 2014-му закінчила Опришківську ЗОШ І-ІІІ ступенів зі срібною медаллю. Мала режисерський талант і здібності організаторки. Займала призові місця на олімпіадах, спортивних змаганнях та у хореографії. Мала багато друзів. Була усміхненою, приходила на допомогу іншим.

Після школи вступила до Полтавського державного педагогічного університету на факультет технологій та дизайну. Здобула диплом магістра культурології. Створила сім’ю з односельцем Віталієм. У 2015 році у пари народилася донька Анастасія.

Катерина обожнювала проводити час у колі рідних, дарувати їм свої тепло і турботу. Любила весняні півонії, музику і читання.

Працювала у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара, запровадила там гурток англійської мови, влаштовувала свята для учнів і студентів. Незадовго до загибелі перейшла працювати в бібліотеку Полтавського військового інституту звʼязку. І того дня, 3 вересня, була на роботі. Спускалася в укриття, але не встигла сховатися.

«Вона допомагала нам на парах, з домашніми завданнями, завжди ділилась порадами. Ми у студентські роки відвідували всі можливі творчі заходи у місті, а також – музеї, галереї, театри, виставки, брали участь у концертах, організовували події. Катюша, народивши донечку наприкінці першого курсу університету, та аж до закінчення 6-го завжди знаходила час як на навчання, так і на всі події, а також, звичайно, на свою сімʼю. Вона була веселою, чуйною, життєрадісною, доброю і надійною», – розповіла близька подруга Анна.

У Катерини Баранової залишилися батьки, сестра, чоловік та донька.