Маленька Кароліна із мамою Анастасією, татом Олександром і старшою сестричкою Валерією жила у Центральному районі Маріуполя – у будинку навпроти площі Свободи і Миру. Після початку повномасштабної війни сім’я вирішила переїхати до батьків Олександра на вулицю Зелінського.

До 11 березня всі разом вони переховувалися у підвалі. Але зранку пролунав потужний авіаудар – обстріляли сусідній будинок, загинули десятки людей.

Родина Бугаєнків-Хаджав вирішила шукати безпечніше місце й переселилася в Драмтеатр.

«16 березня ми всі були там. Син був на польовій кухні. Невістка з двома внучками – на другому поверсі. Ми з чоловіком – у кімнаті під сходами. За кілька хвилин до авіаудару я піднялася до дітей наверх. Кароліна хотіла піти зі мною під сходи. Але в нашій кімнаті було брудно, я хотіла спочатку прибрати, а потім її забрати. «Бабуся, я з тобою», – останнє, що почула від Кароліни», – розповіла бабуся Ірина.

16 березня 2022 року життя Кароліни відібрав авіаудар російської армії по Драмтеатру. Дівчинці було 2 роки і 7 місяців.

«Третій поверх упав на другий. Я кричу, лізу по тих руїнах. Наді мною нависла плита. Я кричу. Бачу червоний пуховик старшої онуки. Вона разом із сусідською дівчиною стояли біля вікна, це їх врятувало. Невістку з молодшою онукою вбило одразу», – розповіла Ірина.

Її сина Олександра, батька Кароліни, вбило уламками на польовій кухні.

Невідомо точно, скільки життів відібрав авіаудар по Драмтеатру, йдеться про сотні людей.

«Кароліна – торохтушка, весела, непосидюча. Ходити почала у рік. Весь час хотіла приходити до мене у гості. Гарно говорила, уже вірші розповідала. А перша фраза її була: «Мамо, дай. Собака Тася». Їй подобалось розглядати книжечки, дивитися мультики, ми їй дарували музичні іграшки. У неї була улюблена качечка… У садочок внучка не встигла походити», – розповіла бабуся.

Після авіаудару знайти і поховати молодшу онуку й невістку Ірині не вдалося. У Кароліни залишилися бабуся, дідусь і старша сестричка.