23-річний Іван Войтасик загинув 20 вересня 2023 року неподалік села Новокондакове Снігурівського району Миколаївської області. Він разом із колегою їхав на поле – віз обід комбайнерам. Авто підірвалося на протитанковій міні. Іван загинув миттєво, колегу з важкими пораненнями госпіталізували.

Іван Войтасик був родом із села Євгенівка Баштанського району. У юнацькі роки захоплювався футболом і волейболом. Після завершення школи одружився із дівчиною Наталею, яку покохав ще у п’ятому класі. У пари народилася донечка Евеліна.

Іван працював на сільськогосподарському підприємстві. До повномасштабної війни був механіком, а після звільнення з окупації Снігурівщини – водієм.

«Ваня був дуже добрим. На роботі мав гарну репутацію. Він був щирим, веселим, усмішка не сходила з його обличчя. Неконфліктний, завжди готовий підставити своє плече. Коли у родині з'явилось маленьке янголятко, донечка, постійно був із дружиною. Вони мали велике господарство, він багато допомагав, у вільний час був зі своєю сім'єю», – розповіла Ганна Кореновська, директорка школи, де навчався загиблий.

Іван любив ремонтувати автомобілі. Разом із батьком розводив голубів. Був мисливцем. Відвідував фольклорний гурток у рідному селі.

«Я Івана знала, як чудову людину. Патріота своєї держави. Був чудовим та єдиним сином, прекрасним чоловіком і батьком своїй донечці», – сказала вчителька Марія Коцар.

Після початку повномасштабної війни Іван вступив у добровольче формування. Коли російські окупанти зайняли приміщення місцевої гімназії, він разом із товаришами пішов вимагати, аби ті покинули територію. Окупанти почали стріляти – поранили Івана в коліно.

«Батьки його встигли евакуювати. Ваню оперували у Миколаївській лікарні швидкої допомоги. Тоді Господь врятував йому життя», – розповіла вчителька.

Дружина Наталія зазначає – Іван був люблячим чоловіком і батьком.

«Він жив заради нас», – сказала вона.

В Івана залишилися батьки, дружина, п’ятирічна донька й двоюрідні брати і сестри.