top of page
Іван Тіньков
6 червня 2022 року
Молодший лейтенант Іван Тіньков поліг 6 червня 2022 року в районі селища Піски Донецької області. Виконуючи бойове завдання та рятуючи життя побратима, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. 18 квітня офіцеру виповнився 31 рік.
Іван родом з Київщини. У 2012 році закінчив Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, де навчався в Інституті міжнародних відносин на факультеті міжнародної інформації. Працював в сфері надання IT-послуг. Був кандидатом в майстри спорту із плавання. Захоплювався американським футболом, музикою, історією, релігієзнавством.
З початком повномасштабної війни чоловік вступив до місцевої ТРО та брав участь в обороні рідної Київщини. Після того, як окупантів витиснули з того напрямку, чоловік вирішив продовжити боротьбу та поповнив лави Збройних Сил України. Службу ніс у 56-ій окремій мотопіхотній бригаді. Обіймав посаду заступника командира мотопіхотної роти з морально-психологічного забезпечення у 21-му окремому батальйоні «Сармат».
«Хоробрий, відважний, мужній і сміливий, він ніколи не боявся перешкод. Іван віддав своє життя за незалежність, свободу нашої країни, своєї родини та дитини, народження якої він так і не побачив. Він був вірним військовій присязі. В бою за нашу Батьківщину виявив стійкість, героїзм і мужність», – написала про загиблого його дружина Олександра.
В КНУ Івана запам’ятали розважливим, щирим і життєрадісним. Одногрупниці вважали його найгарнішим хлопцем на потоці.
«Іван своїми дотепними коментарями не давав нудьгувати, коли сідав поряд на парах. Якось сказав мені, що краще б подався «на діло» до французького легіону. Шкодую, що тоді не запитала в нього, чому саме туди. Бо зараз запитати вже не можу – його поховали як молодшого лейтенанта Збройних сил України. Пішов добровольцем. Його вбили росіяни на Донеччині», – зазначила однокурсниця Ярослава Прокопенко.
Поховали офіцера на Рогозівському цвинтарі міста Бориспіль Київської області.
у Івана залишилися батьки Володимир і Світлана, дружина Олександра, син Антон, який так і не побачив тата, а також інші рідні, друзі та побратими.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page