top of page
Іван Тенетник
14 травня 2024 року
25-річний молодший сержант Іван Тенетник, позивний Тенет, загинув 14 травня 2024 року поблизу міста Костянтинівка на Донеччині. При виконанні бойового завдання, рятуючи побратима, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
Іван родом з села Курінь Чернігівської області. Тут пройшло його дитинство та навчання в школі. В 2019 році закінчив Ніжинський агротехнічний інститут за спеціальністю «Менеджмент». Був активним, мав невпинну жагу до всього нового, тому шукав себе в різних сферах підприємницької діяльності та багато працював. Поставив собі за ціль заробити стартовий капітал на здійснення мрії – займатись фермерством. На момент повномаштабного вторгнення працював таксистом в Києві, але повернувся в рідне село.
Долучився до лав ЗСУ в квітні 2022 року в складі 30-го Ніжинського стрілецького батальйону, служив кулеметником в групі швидкого реагування на Сумщині. В грудні 2022-го був відібраний для служби в 214-му спеціалізованому батальйоні «OPFOR» та перемістився на Донеччину, де воював до останніх днів. Брав участь у боях на найгарячіших напрямках фронту поблизу Бахмута й Авдіївки.
За час служби Іван був нагороджений заохочувальною відзнакою ГУР «За сприяння воєнній розвідці України» ІІ ступеня, нагрудним знаком «Сухопутні війська України», почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і «Золотий хрест. Гілка дубового листя».
«Тенет був вмілим снайпером, вірив у свою справу. Був надійним товаришем та вірним побратимом, з яким було за честь йти на позицію. Він постійно чимось займався та тренувався і нас, жартома, змушував та мотивував до того ж. Мріяв про власну ферму та обробіток землі. Таких воїнів дійсно мало і більше не буде», – згадують побратими.
«Іван завжди був вмотивований і готовий до виконання поставлених перед ним задач. Він був одним з найкращих снайперів у підрозділі. Перебуваючи на позиціях, неодноразово збивав дрони противника, які зависали над ними та не давав ворогу проводити розвідку. Будучи командиром відділення, був прикладом і авторитетом для своїх побратимів, оскільки завжди прагнув до самовдосконалення та розвитку, навчав новоприбулий особовий склад і завжди ділився набутим досвідом. До останніх днів свого життя Іван завжди був напоготові захищати і боронити свою Батьківщину», – додав його командир.
«Ваня ніколи не здавався, – згадує сестра Ірина. – З першого дня повномасштабного вторгнення намагався мобілізуватись, отримав 3 відмови через молодий вік. Потім подався в районний військкомат та долучився до лав ЗСУ. Він став справжнім героєм та воїном, але свої військові досягнення тримав у секреті від родини та друзів. Хоча він мій менший брат, але назавжди лишиться для мене великим прикладом впевненості у мріях та вміння ризикувати на шляху до їх здійснення. Дуже любив читати книги та мріяв про велику бібліотеку у власній оселі».
Поховали захисника в рідному селі.
У Івана залишились батьки та рідна сестра.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page