Іванові Сидорському було 73 роки. Він загинув через осколкові поранення 29 вересня 2022 року у селищі Шевченко на Донеччині.

«Того дня тато, мама, я з чоловіком і брат лагодили покрівлю сараю, куди прилетів снаряд. Адже там зберігалось зерно. Чоловіки були на будівлі, ми з мамою внизу – допомагали їм. Все змінилося дуже швидко. Спочатку був приліт десь за 500 метрів від нас. Вони зіскочили з покрівлі. За п’ять хвилин я почула свист й інтуїтивно побігла в погріб, за мною чоловік, брат з мамою... Ми озирнулись і не побачили серед нас тата. Мене знудило. Я почала кричати: «Тату! Тату!» Але відповіді не було. Брат побіг у сарай. Витягнув тата. Я побачила на його сивій голівоньці велику червону пляму. Це був кінець…», – розповіла Інна, донька Івана Сидорського.

Родичі залишили тіло вбитого на ніч у церкві. Згодом поховали його в сусідньому селі.

Іван Сидорський був родом із Дніпропетровщини. Жив у селищі Шевченко Великоновосілківського району Донеччини. Працював у сільському господарстві. Також був водієм у гаражі радгоспу «Донбас». Останнім часом перебував на пенсії. Працював на землі. Односельці любили і поважали його, пригадала донька.

«Батько був гарною людиною. Веселим, щирим. А як він гарно співав! Тато ніколи не сидів без діла. Поспішав, щоб усі домашні справи зробити і говорив: «Це вам, мені нічого не треба». Своїми золотими руками він створив гарні умови для життя у будинку, де ми збирались разом із мамою зустріти старість, дочекатися правнуків. Але прийшла війна… «Усе буде добре», казав мій любий, дорогий тато. Хай земля буде тобі пухом, рідний», – сказала Інна.

В Івана Сидорського залишилися дружина, діти, онуки та інші родичі.