59-річний Іван Плотник загинув 21 березня 2022 у селі Новий Биків на Чернігівщині. Цей населений пункт був окупований російською армією до квітня того ж року. Іван із родичами та сусідами хотів виїхати звідти. Коли вони збиралися занести речі в автівки, почався обстріл.

«Моєму чоловіку практично відірвало руку, також осколки попали в голову. Я теж отримала поранення, але не такі сильні. Коли наблизилася до Івана, він ще дихав, проте вже не міг говорити», – пригадала дружина Віра.

Люди сіли в машини, поклали ще живого Івана й поїхали до блокпостів, щоби їх випустили до лікарні в сусідні села. Поранені стікали кров’ю, однак понад дві години їх не випускали. Зрештою дозволили їхати в бік села Козацьке. Коли місцеві туди дісталися, Іван Плотник, не приходячи до тями, помер. У Козацькому, яке не було в російській окупації, його й поховали.

Того дня, крім Івана Плотника, загинула 80-річна Ольга Клепак, семеро селян отримали поранення.

Іван народився у Новому Бикові. Вчився на електрика в Києві, якийсь час працював у Жулянах. Згодом повернувся в рідне село і влаштувався на роботу на цукровому заводі. Там зустрів майбутню дружину Віру, яка приїхала на завод на практику. Пара побралася, народили двох дочок, збудували будинок. Іван обожнював своїх дітей та онуків, пригадує Віра. Брав їх зі собою до лісу, навчав усьому.

Чоловік дуже захоплювався мисливством. Ходив на качок, зайців, лисиць. Тож, коли цукровий завод ліквідували, влаштувався єгерем у місцеве господарство. Пропрацював там майже 10 років. До виходу на пенсію не дожив пів року.

Іван тримав мисливських собак, один із них, пригадує дружина, не відходив від автівки господаря після його загибелі.

«Окупанти дуже з пса познущалися, він був побитим, ребра зламані. Я повернулася в село через місяць, він все ще сидів біля машини. Потім сусід загнав автівку в двір, а я забрала собаку, він живе у нашої дочки в Броварах», – розповіла Віра Плотник.

В Івана Плотника залишилися дружина, доньки та онуки.