43-річний солдат Іван Підгурський, позивний SIRKO, загинув 15 липня 2023 року біля села Богданівка Бахмутського району Донеччини. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні осколкові поранення.

Іван Тадейович народився в селі Цигани Тернопільської області. Після школи здобув фах столяра у Борщівському професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу. Згодом навчався в Івано-Франківську та Львові, здобув освітній ступінь магістра фізичного виховання і спорту. Спорт був важливою частиною його життя, тож цьому він і присвятив себе професійно. Згодом заснував у Чернівцях школу бойового гопака імені Дмитра-Байди Вишневецького, впродовж 19 років був тренером.

24 лютого 2022 року чоловік став на захист України. Він служив у 107-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був кулеметником у 92-му батальйоні. Боронив Харківщину й Донеччину.

«Іван був дуже відважним, він пішов у перший день війни добровольцем! За пару тижнів до смерті говорив, якщо захотіти, то тут можна вижити, тобто на передовій, та на жаль... Понад усе любив мене та дітей. Фанатично був закоханий у свою справу, виростив не одне покоління козаків, про нього відгуки та вдячність від батьків дітей лунає й досі. Школа Бойового Гопака й надалі функціонує, ми продовжили її роботу в пам'ять про чоловіка. Іван був особливий, ніколи не пив, не палив, усе життя в спорті та вихованні патріотичної молоді. Сам був великим патріотом, ненавидів ворога. Говорив, що їх треба вигнати з нашої землі не заради нас, а заради майбутнього наших дітей. З фронту він дзвонив за першої можливості, говорив, що з усього цього жахіття мені треба чути нас, що ми його надихаємо… Дітям дуже не вистачає тата, мені – його плеча, опори та любові. Я не можу змиритися з тим, що втратила назавжди свого чоловіка-Героя!» – розповіла дружина воїна Каріна.

Боєць посмертно нагороджений медалями «За визволення Харківської області» та «На славу Чернівців», почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною».

Поховали Івана в Чернівцях.

У захисника залишилися дружина, троє дітей, рідні, друзі та побратими.