Іванкові Патланю було 8 років. Хлопчик з мамою Наталією і сестрою Василісою жив у середмісті Дніпра, на проспекті Олександра Поля. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну родина переїхала до бабусі Алли – в мікрорайон Шляхівку, що на околиці. Тим часом тато Іванка боронив країну в складі ЗСУ.

29 вересня 2022 року ракета, випущена російськими військовими, влучила прямо у будинок на околицях Дніпра, де жила родина Патлань. Іван, Василіса. Наталія та Алла загинули. На руїнах цього дому сидів лише сусідський пес Крим і плакав. За півтора місяця після трагедії в собаки зупинилось серце.

Родину Патлань поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпра. Ярослав Малерик, настоятель Свято-Духівського храму (ПЦУ), де відбувся похорон,
каже: «Коли їх відспівували, зібралось багато людей. Родина була порядною, діти – добре виховані. Сім’я завжди приходила до храму по неділях і на свята».

Пенсіонер Олександр Соломонович – сусід сім’ї Патлань, його будинок – навпроти того, який зруйнувала російська ракета. Чоловік пригадує, що малий Іванко любив їздити вулицями мікрорайону на велосипеді, завжди був привітним. «Хлопчик любив солодке, тож я іноді пригощав його цукерками. Малий був дуже чемний і завжди дякував», – каже Олександр Соломонович.

Знайома родини Патлань, Наталія, каже, що Іванко був світлим та добрим хлопчиком. Навчався онлайн, любив проводити час із мамою. І він, і сестра Василіса дуже хвилювалися за свого батька-військовослужбовця. Мама Наталія Патлань підтримувала та оберігала дітей, як могла.

«Я розумію, що війна і, мабуть, безпечних місць в Україні немає. Але я не розумію, чому ракета прилетіла саме до їхньої хати. Чому не в поле, не в сарай? Чому ці прекрасні діти, які мали попереду все життя, загинули? Чому я більше ніколи не зможу почути голос Наташі… Вона щодня писала про те, як підтримує українську армію, рахувала дні з початку війни… », – каже подруга сім’ї.