Життя Івана Остапенка обірвалось 14 березня 2024 року у селі Подільське Вінницької області. Того дня близько 21:30 один із російських безпілотників влучив у будинок, де він мешкав із 44-річною дружиною Людмилою та 26-річним сином Віталієм.

«Іван із дружиною вже відпочивали у спальні на другому поверсі. Син був у сусідній кімнаті. Він і почув першим звук «шахеда». Далі все потемніло. Віталія відкинуло вибуховою хвилею, а подружжя опинилось під бетонною плитою. Першим дістали Івана – він отримав важку травму голови і загинув на місці. Дружини не стало через сім годин у реанімації у Вінниці», – розповів близький друг загиблого Руслан Яхно.

Іванові Остапенку був 51 рік. Він родом із села Подільське. Навчався у Вінницькому профтехучилищі №13 на токаря. У 1991 році проходив строкову службу в Збройних Силах України. Після повернення одружився із місцевою жителькою Людмилою.

«Іван казав друзям, що вона буде тільки його половинкою. Називав дружину «першим та єдиним коханням». Їх завжди бачили разом. І на городі вони весь час спільно працювали», – розповіла знайома загиблого Тетяна Починок.

Разом із рідними Іван деякий час займався купівлею і продажем картоплі, полуниці. Власними силами збудував двоповерховий будинок, біля якого звів великий гараж.

«Останні роки Іван працював на СТО в Немирові токарем. Мав золоті руки, тому люди часто звертались до нього за допомогою. Ніколи нікому не відмовляв. Був вірним і добрим другом. Разом із ним на посаді менеджера працював і син Віталій. Вони були дуже близькими, вільний час проводили разом. За день до трагедії подружжя відсвяткувало 26-річчя сина», – додав Руслан Яхно.

В Івана Остапенка залишились син, старша сестра, теща і тесть.