Солдат Іван Макар загинув 6 березня 2022 року в бою з російськими окупантами біля міста Попасна на Луганщині. Захиснику було 33 роки.

Іван родом із села Торчиновичі Львівської області. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював учителем історії у школі в селі Стрілки. Дуже любив свою роботу і дітей. Був учасником Революції Гідності та патріотом. Любив природу і вирощував власний сад.

24 лютого 2022 року Іван вирішив стати на захист рідної країни від окупантів. Приєднався до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила і вирушив на передову. Разом із побратимами боронив Луганщину.

У день загибелі Івана на тій території, де був його підрозділ, не вщухали постійні обстріли з боку ворога. Боєць отримав смертельне осколкове поранення від артилерійського снаряду. Через постійні обстріли побратими не змогли забрати його тіло.

«У перший день вторгнення він без вагань пішов у військкомат, бо вважав, що не може розповідати дітям у школі про війну, якщо не був її учасником. Він готувався до вторгнення, вивчав матеріали іноземних розвідок і був переконаний, що війна неминуча. Побратими Івана згадують, що він був дуже вмотивованим і хотів бути максимально ефективним на передовій», – розповів учень загиблого Іван Магуряк.

«Ми гордилися ним, його рішучістю, вмінням ухвалити рішення в екстремальний час. Ми гордилися і гордимося його професійним талантом так подати матеріал, щоб викликати на дискусію старшокласників, для яких певні історичні події сприймалися, як дуже далеке минуле. Це був педагог – інтелігент, інтелектуал, який мав ґрунтовні знання і безмежне бажання навчити молоде покоління мислити на підставі беззаперечних фактів. Він має серед школярів нашого закладу послідовників, продовжувачів його улюбленої справи. Його безмежно любили усі діти за розуміння і підтримку, за партнерство на тенісному столі й у спортивному залі чи під час гри у волейбол. Його поважали й цінували колеги за розум і людяність. Це величезна втрата для усіх нас. Вічна і світла пам’ять педагогу, колезі, другу, хорошій Людині», – написали про Івана у Стрілківському ліцеї.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У рідному селі йому встановили меморіальну дошку.

Вдома на Івана чекали батьки, дружина і двоє синів.