21-річний артилерист Іван Біловол загинув 4 липня 2022 року під Вугледаром на Донеччині. Під час ворожого обстрілу снаряд потрапив у бліндаж українських військових. Усі вижили, крім Івана. Він отримав смертельне поранення голови.

Іван народився в селі Демино-Олександрівка Луганської області. В Рубіжному здобував фах програміста. Захоплювався комп’ютерами та програмуванням. Однак не встиг почати будувати кар’єру у цій сфері, оскільки пішов до ЗСУ. Цікавився історією.

Під час повномасштабної війни молодий воїн став солдатом 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду навідника САУ.

«Мій братик добре розумів людей і завжди знаходив друзів. Коли його не брали на бойові завдання, ображався, адже завжди рвався в бій. Мені навіть було страшно від його безстрашних думок, але щохвилини я пишалася ним і чекала на його повернення. Він довгий час не міг знайти себе в житті, але його справа – артилерія, робити постріл точно в ціль – це було справді його життям! Добрий, щедрий, сміливий, розумний, врівноважений, відповідальний – це все про нього. Завжи усміхався та піднімав бойовий дух побратимам. Попри те, що йому було лише 20 років, коли вступив до ЗСУ, став одним із найкращих у своїй справі! Завжди підтримував нас із батьком. Мав багато мрій, які вже ніколи не здійсняться. Бог багато разів зберігав його життя, коли здавалося, що шансів вижити не було. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він був під Маріуполем. Наші захисники гідно виконували свою роботу, ворог крив їх «Градами». А мій брат казав хлопцям: «Мужики, давайте на останній раз розвалим їх так, щоб вони запам’ятали нас». Навіть перед смертю він не розгубився. Хлопчик, який бачив війну тільки в кіно, зміг підняти бойовий дух всім дорослим чоловікам. І вони вижили. Але цього разу нелюди не дали шансу на життя моєму братику. Я завжди буду пам’ятати його добрі і люблячі очі, щиру посмішку і його слова: «Сестра, ти моє сонечко». Мій любий братику, наш Герою, ти завжди у наших серцях. Ніколи не пробачимо!» – розповіла сестра загиблого Валентина.

Поховали Івана на Добропільському цвинтарі у місті Дніпро.

У воїна залишилися батько і сестра.