Лейтенант Іван Антонюк, позивний Антоніо, загинув 6 березня 2022 року на Луганщині. Він був командиром роти у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Не дожив два тижні до свого 30-річчя.

Іван народився на Волині. Дід хлопця за батьковою лінією воював у складі УПА, а батько – керував відділенням «Народного руху України» у селі. Тож і Іван не відставав. Колись захисник очолював «Молодий Народний Рух» на Волині, був активним учасником Революції Гідності. А в 2015 році добровольцем пішов на фронт. Боєць пройшов шлях від солдата механіка-водія до командира роти.

У 2019 році закінчив Національну академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного і став офіцером.

«Сьогодні не стало Вані...Фахового офіцера, який досконало володів усіма зразками озброєння, які були в його підпорядкуванні; людини, яка мала беззаперечний авторитет в своєму підрозділі; а також щирого і надійного товариша, який завжди міг прийти на допомогу. Я був присутній, коли він приймав смугу на якій знаходиться зараз його рота і пам'ятаю як ретельно він планував що саме і як можна покращити, щоб не дати окупантам прорвати довірену йому лінію оборони. Він згуртував довкола себе неймовірний особовий склад», – написав Олександр Савченко, побратим загиблого захисника.

«Ми – королівські піхотинці, і ми чітко дотримуємось наказів командирів, всіх інструкцій та домовленостей, які спускаються до нас від командування. Буде наказ взяти, наприклад, якусь висоту – я можу сказати чітко і на 100% – ця висота буде взята», – ці слова сказав лейтенант Антонюк під час ротації на Світлодарській дузі.

У березні 2022 року Іван планував відсвяткувати з побратимами свій ювілей – 30 років, а згодом – одружитися з дівчиною, яка також служить і рятує життя воїнів на полі бою.

Посмертно Антоніо нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали Героя у рідному селі на Волині.

В Івана залишилися батьки, два брати, дві сестри і наречена.