Ірина Тимощенко загинула в Маріуполі 29 березня 2022 року. У будинок, де вона перебувала разом із ще трьома родичами, потрапив снаряд. Ірині був 61 рік.

Останні вісім років до пенсії Ірина Тимощенко працювала в «Укрзалізниці», була інженеркою технічного відділу в пасажирському вагонному депо Маріуполя. У січні 2022 року від ковіду помер її чоловік, а вона сама – ледь одужала. Вже у лютому того ж року – чергове важке випробування: почалася повномасштабна війна.

«Разом із моєю мамою вони бігали по воду, збирали дрова, шукали їжу, через пів міста, під обстрілами, йшли, щоби принести ліки для моєї донечки. Вони зібрали весь резерв своїх сил, щоб якось вижити в цьому жахітті», – розповіла Катерина Литвиненко, племінниця Ірини.

29 березня 2022 року Ірина Тимощенко із Катериною Литвиненко та ще трьома родичами трималися разом у приватному будинку в Приморському районі, поблизу залізничного вокзалу. Саме туди й прилетів снаряд. Катерина у момент обстрілу вийшла на вулицю, це її врятувало.

«Ми до війни всі жили в різних районах міста: я – з Лівого берега, мама – з Кальміуського району, тьотя – з Приморського, бабуся – з Центрального… Дякую сусідам, які допомогли мені тоді розібрати завали», – сказала Катерина.

Свою родичку Ірину Тимощенко вона згадує хорошою людиною.

«Ірина була люблячою дружиною, донькою та дбайливою матір'ю для свого єдиного сина, гарною бабусею для онука. Онуку вона так і не побачила – дівчинка народилася вже після трагедії», – розповіла Катерина.

Ірина Тимощенко похована на Старокримському кладовищі, біля чоловіка. У неї залишилися син з невісткою, онук, онука та племінниця.