52-річна Ірина Цвіла, позивні Лінза й Трояндочка, загинула 25 лютого 2022 року під час відбиття танкової атаки російських окупантів в районі міста Ірпінь на Київщині. Разом із нею загинув її чоловік Дмитро Синюка.

Ірина родом з Київської області. Здобула педагогічну освіту. Працювала вчителькою в Міжнародній школі «Меридіан» у Києві. Захоплювалася природою, обожнювала квіти, особливо троянди. Тому згодом вирішила змінити фах і стала ландшафтною дизайнеркою. Збирала раритетні квіти, в її колекції було майже 500 сортів. Створювала трояндові сади й оранжереї. Любила свою справу та намагалася всіляко її розвивати, зокрема, створила сайт, присвячений вирощуванню квітів. Була активною учасницею Революції Гідності. Завдяки своєму захопленню фотографією висвітлювала події, які там відбувалися, через камеру. У 2014-2018 роках брала участь в АТО на Донбасі у складі добровольчого батальйону «Січ». Коли повернулася до цивільного життя, створила власний бренд прикрас Verba. З часом навчила цій справі доньку, вони працювали у майстерні разом.

З початком повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Ірина разом із чоловіком Дмитром одними з перших стали на оборону Київщини від окупантів. Наступного дня обоє загинули.

«Мама продовжувала життя квітам, які мали долю зів'янути. Перетворювала в прекрасне все, до чого доторкалася, і наповнювала добротою серця людей навколо себе. А головне – боролася. Її життя обірвалося в боротьбі 25 лютого 2022-го. Вона поїхала на зустріч марищу, що прийшло нас карати за нашу мрію про волю. Мама з коханим запалали ясним вогнем і лягли попелом в нашу рідну землю. Яку ми нікому і ніколи більше не віддамо. Ми знаємо, за що боремося і ми знаємо, за що готові покласти свої життя. Дякую, що вкотре подарувала мені моє. Мамо, я знаю, ти жива і будеш вічно жити, бо в серці маєш те, що не вмирає», – написала про загиблу її донька Дарина.

«Ірочко, ти неймовірна. Завжди смілива, чесна, добра. Не знаю, чи багато я бачив таких святих людей, як ти. Знай, ми любимо тебе і будемо завжди любити. Дякую за все, що ти зробила… назавжди в нашому серці…» – написав товариш Володимир Єрмоленко.

Посмертно солдата Цвілу нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Через 8 місяців після загибелі жінки її тіло змогли знайти та перепоховати у рідному місті Бровари. Там же на честь Ірини перейменували вулицю.

У захисниці залишилися донька, рідні, безліч друзів і побратимів.