top of page
Ірина Гопанчук
15 березня 2022 р.
Ірина Гопанчук із донькою Катериною загинули в Маріуполі 15 березня 2022 року. Снаряд влучив на подвір'я, де вони з сусідами готували їжу. Поряд загинули ще четверо людей: двоє сусідів (дівчина та чоловік) і двоє перехожих (дівчина з хлопцем).
Ірині було 52 роки. Каті – 13. Вони жили за адресою – провулок Трамвайний, 10. Тут і сталася трагедія. Тіло Каті, пригадали очевидці, знайшли майже неушкодженим. Ірині відірвало голову. До кишені загиблої сусіди поклали записку з даними про неї та доньку. У дворі тіла пролежали до 30 березня, поки їх не відвезли до моргу. Найімовірніше, Катя та Ірина поховані в селищі Мангуш в окремих могилах. Але де саме – невідомо.
Старша донька Ірини, Олена Світлична, розповіла: «Моїй бабусі 80 років. Вона залишилася в Маріуполі, щоби знайти могили доньки та онуки. Одного разу бабуся поїхала до моргу, їй стало погано. Вдруге поїхала. Взяли її дані. Сказали, що зателефонують і повідомлять, коли прийти. Бабуся здала аналіз ДНК». Та за рік від часу трагедії результатів так і не було.
Про загибель мами і сестри Олена дізналася у Вінниці. Саме в цьому місті Ірина навчалася та жила в молодості. А народилася й останні роки провела в Маріуполі. Усе життя присвятила дітям: Олені, Денису та Каті. Любила онуків Меланію та Лева. Опікувалася мамою Аллою Миколаївною. Півтора року Ірина працювала в міській лікарні №2, у терапевтичному відділенні. Після початку повномасштабної війни, поки була можливість, щодня бігала до лікарні, щоби принести їжу тим, хто вже не міг потрапити додому.
«Мама дуже любила читати. Мені здається, немає такої книги, яку вона не прочитала. Бабуся хотіла таку любов до читання прищепити і мені з братом, але я жартувала, що мама прочитала все замість нас. Мама рано стала бабусею, я народила доньку в 16. Вона говорила – я не бабуся, буду подружкою для онуки. Моя дочка так і звикла називати бабусю просто на ім'я. Коли ми бачилися останній раз біля будинку, я просила, щоб мама з Катею берегли себе, з нами їхати з міста вони відмовилися. Мама сказала: «не хвилюйся, все буде добре!», – пригадала Олена.
В Ірини Гопанчук залишилися мама, донька, син та двоє онуків.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page