Підполковник Ігор Селідбовський, позивний Молот, загинув 27 червня 2022 року під час розмінування поблизу села Черкаська Лозова на Харківщини. Офіцер був на чолі групи, тому йшов першим. Під час раптової детонації вибухового пристрою він накрив його своїм тілом, щоб вберегти життя побратимів, які були поруч. Захиснику було 34 роки.

Ігор народився у казахстанському місті Абай. Жив у місті Калинівка Вінницької області. Понад 10 років служив у Калинівському полку Національної гвардії України. Проходив службу на посаді начальника інженерної служби. Брав участь у звільненні Харківської ОДА, а з перших днів АТО виконував бойові завдання на Донбасі. У 2020 році вступив на магістратуру до харківської Національної академії НГУ. У вільний час любив готувати. Мріяв досягти висот на службі та стати генералом.

З першого дня повномасштабної війни Ігор брав участь в обороні Харківщини. Тоді він ніс службу у 3-й бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ. Був начальником інженерної служби родів військ і служб. Організовував зведення фортифікаційних споруд. Спільно з саперними групами ДСНС організовував та проводив розмінування української землі від ворожих мін і снарядів.

За час служби офіцер неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, у 2022 році – орденом «За мужність» ІІІ ступеня та орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

«Ігор був взірцем справедливості й чесності. У наших очах ти назавжди залишишся найкращим, наймужнішим, вірним і щирим сином своєї держави, за яку віддав найцінніше, що є у людини – життя. Він завжди казав, що все буде добре. Коханий чоловік, найкращий татусь, син, Побратим, товариш, друг, патріот, Герой... Біля кожного слова хочеться дописати «справжній». Саме таким був і назавжди залишиться в нашій пам'яті Ігор. Веселий і життєрадісний, справедливий і рішучий... Ставивши перед собою цілі, він завжди досягав їх, як би не було важко. Любив життя і намагався робити його кращим. Справжній бойовий офіцер, який ніколи не ховався від труднощів. За період служби він завжди стояв у перших рядах зі своїми побратимами на обороні нашої держави, за її суверенітет, цілісність та незалежність. Ігор був завжди світлим, добрим, усміхненим. Він – наш Герой, наша гордість і приклад для майбутнього покоління», – розповіла дружина офіцера Олена.

Поховали Героя у місті Калинівка на Вінниччині.

Вдома на Ігоря чекали кохана дружина Олена й донька Соломія, яку він називав принцескою.