40-річного Ігоря Самченка застрелив російський снайпер 7 березня 2022 року в Бучі на вулиці Яблунській, 242. Близько 10-ї ранку чоловік повертався після відвідин рідної сестри і тещі додому в район Лісової Бучі. Але рідні його так і не дочекалися… Під час евакуації дружина Ігоря з дітьми проходили повз місце, де його вбили. Вона побачила тіло і натягнула синові на очі шапку, щоб він не помітив батька. Російські солдати не дозволили з ним навіть попрощатися.

«Під час окупації Ігор мешкав із родиною у районі Лісової Бучі, а я та його теща Антоніна – на провулку Перемоги. Бабуся Антоніна напередодні вторгнення перенесла складну операцію на очах. Їй не можна було хвилюватися. Коли 5-6 березня зник зв'язок, російські солдати обстріляли наш будинок. Нам вдалося вижити. Ігор дуже хвилювався, тож попри всі перепони прийшов до нас. Переконався, що з нами все гаразд, взяв у мене цукерки, щоб подарувати дружині і дочці на 8 березня, і пішов, але додому так і не повернувся…», – розповіла Олена Самченко, сестра Ігоря.

Тіло Ігоря Самченка пролежало на вулиці аж до звільнення Київщини на початку квітня 2022 року. Його забрали в морг у Білій Церкві, а згодом поховали на цвинтарі в Бучі.

Наприкінці квітня 2022 року Антоніна, теща Ігоря, померла, не витримавши пережитого.

Ігор Самченко народився і мешкав у Бучі на Київщині. Після закінчення місцевої школи №3 вступив в університет, де здобув вищу освіту за спеціальністю менеджмент організацій Працював завскладом у польській компанії, яка займається реалізацією автозапчастин у Гостомелі. Захоплювався риболовлею.

«Він був дуже хорошим, доброзичливим, всім допомагав. Я часто йому казала, що не можна бути настільки добрим. А він відповідав: це моя справа. У братовій сім’ї була традиція: коли на вулиці теплішало, вони разом ходили в ліс. Збирали гриби, відпочивали на природі», – сказала Олена Самченко.

В Ігоря залишилися дружина, діти, сестра та інші рідні.