Головний сержант Ігор Полонський на псевдо Князь прийняв свій останній бій 5 грудня 2023 року біля села Степове на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні осколкові поранення. Військовому було 42 роки.

Ігор – уродженець міста Києва. До 4- го класу навчався в школі №196. Після смерті мами сім`я переїхала до Солом’янського району, там закінчив школу № 144. У 1996 році вступив до Київського індустріального технікуму. У 2000-х роках служив у в/ч А2860, ППО. Після служби працював менеджером, де і отримав своє майбутнє псевдо Князь. Також працював інкасатором в банку. Останнім місцем його роботи була експедиторська компанія.

На дозвіллі займався спортом, грав у футбол за команду «УФІМБ». У вільний час любив із сім`єю виходити на природу, смажити шашлики для всіх рідних. Також любив ходити в ліс, збирати гриби. Дуже мріяв про маленький будиночок біля лісу.

За словами близьких, Ігор був цілеспрямованим і наполегливим. Мав широкий світогляд, гарну пам`ять. Виділявся розсудливими судженнями. Завжди був впевненим в своїх діях та в оцінці подій. Був вимогливим як до себе, так і до друзів, рідних, колег, побратимів. У колективі завжди займав позицію лідера позитивної спрямованості, мав значний авторитет.

У 2014 році звертався до штабу «Азову» з проханням приєднатись до захисників-добровольців, але йому відмовили. З початком повномасштабного вторгнення чоловік спробував знову. Двічі ходив до військкомату Святошинського району, і лише на третій раз, 5 березня 2022 року, його прийняли до лав ЗСУ. За тиждень старшина Полонський Ігор Юрійович приступив до виконання службових обов`язків начальника контрольно-технічного пункту взводу ПЗРК 3 класу на півночі України. Служив у 26-му стрілецькому батальйоні (в/ч А4028) ЗСУ.

У травні 2022 року став головним сержантом, за місяць – командиром відділення, у жовтні – стрільцем-зенітником (ПЗРК). Після приєднання його взводу до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» був переведений на Авдіївський напрямок. У грудні 2022 року взвод перевели на Донеччину. Ігор виходив на розвідки та зі своїм взводом прикривав позиції на Вугледарському та Авдіївському напрямках.

За відважну роботу Ігор був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», також отримав грамоти та медаль ветерана війни.

«Для нас, рідних, він завжди був, є і буде Героєм! Але ми хочемо, щоб він був Героєм не лише для нас, але й для всієї України. Він заслужив це ціною свого життя! І він завжди в наших серцях!» – написала дружина загиблого.

Поховали захисника на Берковецькому цвинтарі столиці.

В Ігоря залишились дружина Світлана, сини Ярослав і Владислав.