Ігор Первой загинув 25 березня 2022 року в місті Ірпінь. 58-річний чоловік пішов годувати сусідську кішку, коли почався мінометний обстріл.

Дружина Світлана так пригадала той день: «Зі самого ранку Ірпінь страшенно обстрілювали. Ми живемо на перехресті вулиць Богдана Хмельницького і 6-ї лінії. Окупанти не дійшли до нас 50 метрів, але ми постійно перебували під перехресним обстрілом. Зранку Ігор вийшов у двір, запалив мангал, зварив каву, посмажив млинці й приніс мені їх у підвал. Потім сказав, що сходить погодувати сусідську кішку. Я була в підвалі, коли почула вибух і знепритомніла. Прийшовши до тями, чула гавкіт собак. На мені було багато скла. Я підняла голову, покликала Ігоря, але він не відповів. Тоді взяла телефон і написала повідомлення волонтеру, другу дитинства Ігоря, Володимиру Костенку. Він прибіг, я вийшла з підвалу і побачила на сходинках будинку свого чоловіка – з діркою в голові».

Ігор Первой після служби в армії працював на заводі «Кузня на Рибальському» в Києві. Допомагав будувати кораблі, був майстром з виготовлення тросів. Потім звільнився, працював на різних підприємствах. Із Світланою познайомився на роботі. Це був другий шлюб для обох. Спільних дітей пара не мала. Останні 10 років Ігор Первой працював майстром на меблевому виробництві. Його пригадують відповідальною та доброю людиною.

«Ми переїхали в Ірпінь з Києва. Залишили дітям від попереднього шлюбу Ігоря квартиру і переселилися в дім, який дістався чоловікові у спадок. У нас маленька ділянка, але, коли заходиш у двір, ніби потрапляєш у рай: багато квітів, дерев, штучна водойма. Коли Ігор ловив рибу, то потім випускав її у ставок. Він не вбив би жодного жучка чи черв'ячка», – сказала Світлана Первая.

Після загибелі чоловіка дружина евакуювалася у Львів. Ігор Первой не дожив до звільнення Ірпеня кілька днів. Майже тиждень його тіло лежало на вулиці. Потім загиблого вивезли в морг, а опісля поховали в Києві.

В Ігоря Первого залишилися дружина та діти.