Ігор Печериця загинув ввечері 31 жовтня 2024 року в місті Часів Яр на Донеччині. Він пішов до літньої кухні, щоб розпалити грубку та зігрітися, коли снаряд прилетів у його двір.

Ігореві було 52 роки. Він жив у місті Часів Яр. Працював зв'язківцем у регіональному управлінні з експлуатації каналу комунального підприємства «Компанія «Вода «Донбасу». Був звукорежисером. Допомагав проводити заходи у місцевому будинку культури.

«Також він працював у дитячих таборах і дуже любив дітей. А вони – його. Ми з ним разом і на весіллях працювали. Ігор був чудовим спеціалістом», – розповіла колега Катерина Бубнова.

Ігор Печериця любив спорт. Часто з друзями грав у волейбол. Був віруючою людиною і допомагав у місцевому храмі. На дозвіллі їздив на дачу. Любив поратися на городі. Обожнював ремонтувати техніку. Колекціонував старі телевізори. Мав своє місце на ринку електроніки й до нього часто зверталися за допомогою місцеві. Ігор був людиною, яку знав чи не кожен у місті.

Під час війни Ігор Печериця не залишив Часів Яр. Активно волонтерив, допомагав місцевим. Вивозив людей у сусідню Дружківку і Костянтинівку. Звідти привозив продукти і необхідні речі тим, хто залишався в місті.
«За кілька днів до загибелі знайомі бачили, як він їхав на велосипеді – весь обвішаний пакетами з продуктами. Це все роздавав потребуючим. І хоч ми його просили виїхати, він не міг залишити людей, якими опікувався», – сказала Катерина Бубнова.
В Ігоря залишилися мама, донька і сестра.