Молодший сержант Ігор Мисяк, позивний Поет, загинув 1 квітня 2023 року поблизу села Богданівка Бахмутського району Донеччини. Під час евакуації поранених побратимів медичний екіпаж, у складі якого він був, потрапив під ворожий мінометний обстріл. За два місяці, 16 червня, воїну виповнилося б 30 років.

Ігор народився в селі Дидятичі Львівської області. Після закінчення школи вступив в Самбірський технікум економіки та інформатики, де навчався на відділенні «Комерційна діяльність». Брав активну участь у Революції Гідності, за що 23 січня 2014 року був арештований тодішньою владою. Після початку російської агресії пішов добровольцем на фронт. Був санітаром на швидкій і бійцем-рятувальником в батальйоні «Азов». Одружився в 2017-му, проживав з дружиною в Києві. Того ж року здобув вищу освіту на історичному факультеті Дрогобицького педагогічного університету. З дитинства захоплювався футболом, писав вірші. У 2022 році вийшов його дебютний роман «Завод», присвячений загиблому побратиму. Останнім місцем роботи була компанія ТОВ «ГАЛАНТ ПОЛ ЕЛЕКТРА».

У перший день повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 року, Ігор відвіз дружину до батьків на Львівщину. Сам повернувся до столиці. Записався в ТРО та став на захист Києва. З квітня 2022-го проходив службу в лавах 28-ї окремої механізованої бригади на посаді санітара, брав участь в обороні Одещини, Миколаївщини та Херсонщини. У жовтні 2022 року перевівся в 57-му окрему мотопіхотну бригаду імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був старшим бойовим медиком і санітарним інструктором 34-го батальйону, займався евакуацією поранених на Донецькому напрямку.

В останньому своєму дописі в фейсбуці за день до загибелі Ігор написав: «Снігу по коліна. Евакуація в таких умовах – надскладна штука. Але ми робимо свою роботу. В мене все добре. Обнімайте рідних, донатьте на ЗСУ, читайте книжки».

«Ігор був надзвичайною людиною і великим патріотом своєї країни. Талановитий, освічений, справедливий і надзвичайно добрий. Він був для мене більше, ніж чоловік та коханий, він був єдиною підтримкою і опорою, кращим другом. Ми ніколи не сварились, любили подорожувати і пізнавати світ. Ця війна забрала найкращого в світі чоловіка, коханого і єдиного сина в батьків. Ігор вважався зниклим безвісти майже 2 місяці. Після того, як тіло мого чоловіка знайшли, моє життя зупинилось. Серце батька не витримало втрати і невдовзі він пішов за сином. Мати Ігоря залишилась без чоловіка і єдиного сина», – розповіла дружина полеглого воїна Марина.

Поховали Героя на Лісовому цвинтарі у Києві.

В Ігоря залишилися мама, дружина, рідні, друзі та побратими.