top of page
Ігор Маркевич

Ігор Маркевич

6 березня 2022 р.

Життя 50-річного Ігоря Маркевича відібрала російська армія в Ірпені на Київщині. 6 березня 2022 року чоловік отримав осколкове поранення скроні внаслідок мінометного обстрілу на перехресті вулиць Матвія Донцова (колишня Тургенівська) та 8 березня.

Ігор не виїхав з окупації, оскільки в місті залишався його літній батько. Тато ж через кілька днів після втрати сина теж помер.

Ігор Маркевич був родом із села Білка Житомирської області. Школу закінчив у Туркменській РСР, а опісля – служив у будівельних військах радянської армії. Працював на заводі, будівництві, в лісництві та приватних фірмах. Був майстром-деревообробником, а також закінчив курси газозварників. Жив у Ірпені на вулиці Павленка.

«Роботу з деревом тато дуже любив. Можливо, тому, що в дитинстві багато часу проводив у лісі. Працюючи у фірмах і в приватному порядку, встановлював дерев'яні сходи та поручні у квартирах, будинках. Іноді жартував, що йому так подобається робота з деревом, що готовий робити її безкоштовно», – розповів син Антон Маркевич.

Чоловік умів орати землю, сіяти, косити, рубати дрова, засолювати й коптити сало, м'ясо. Його захопленням була риболовля. Також дуже любив збирати гриби. Часто повертався з лісу з повним кошиком та сам їх чудово готував. Обожнював природу, добре орієнтувався в лісовій місцевості. Умів розвести вогнище навіть в дощ та помічав красу навколо – захід сонця, квітку, спів солов'я. Завжди допомагав дружині в приготуванні страв на свята, консервував овочі й фрукти на зиму.

«Любий Ігорю, ти був коханим чоловіком та люблячим батьком. В тобі було стільки тепла, любові та ніжності», – сказала дружина Оксана Маркевич.

«Тато мав багато родичів і старався з усіма підтримувати стосунки. Ніколи не пропускав поминальні дні та з великою теплотою згадував своїх покійних маму, дідуся, бабусь. Шанував рідних тіток, двоюрідних братів і сестер. Рідне село обожнював. Навіть коли вже не жив там, а тільки приїжджав у гості, то знав усіх мешканців. Він мав мирний характер, не ганявся за грошима, часто надавав послуги безкоштовно. Не заздрив. Любив жартувати, але завжди по-доброму. Ніколи не бував агресивним та водночас не боявся небезпеки», – додав син Антон.

У Ігоря Маркевича залишилися дружина, двоє синів та інші рідні.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Ірпінь, Київська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page