Старшина І статті Ігор Левчук на псевдо Ейс загинув 15 квітня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Під час оборони міста отримав поранення, несумісні з життям. Воїну назавжди 33 роки.

Ігор народився в селищі Тельманове, зараз – Бойківське, на Донеччині. Закінчив факультет кримінальної поліції Донецького юридичного інституту МВС України. Працював у Тельманівському райвідділі поліції оперуповноваженим кримінального відділу. Через окупацію рідного селища в 2014 року з сім’єю переїхав у Маріуполь. Працював у поліції. У 2021 році вступив до лав прикордонників 23-го загону морської охорони. З початком повномасштабного вторгнення увійшов до групи прикриття «Лелека» Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов».

«Син у прикордонній службі відмовився від керівної посади. Хотів почати все з нуля. Коли почалася велика війна, азовці організували оборону Маріуполя. Ігор був першим із 25 добровольців морської охорони, які зголосилися разом з ними захищати місто. 29 лютого подзвонив вночі: «Мам, як ви там? У нас все добре. Я живий, все нормально. Важко, але працюємо. Зібралися і згуртувалися, будемо тут стояти. Якщо не буду захищати я, другий, третій… хто стане на захист? Все, мамуль, пока». 1 березня зв'язок зник. Подзвонив наприкінці березня. Сказав: «В мене все добре. Люблю своїх дочок дуже-дуже. Мама, можеш мною пишатися. Я б’юся, як лев. Все буде добре, все буде Україна». То були останні його слова. Ми дізналися, що в ніч на 15 квітня син загинув. Ігор був у групі прикриття під час передислокації окремих частин сил оборони Маріуполя до комбінату «Азовсталь». Їхали в абсолютній темряві. Почався жорсткий мінометний та артилерійський обстріл колони. БТР, всередині якого був мій син з чотирма побратимами, а зверху на броні – інші захисники, потрапив під нищівний вогонь. Вижила тільки частина тих, хто був зверху. Син завжди вірив у перемогу України, у повернення всіх окупованих територій, у щасливе майбутнє своїх трьох донечок», – розповіла мати Тетяна Сосєдська.

Кремація відбулася 8 липня 2022 року в Києві.

«Урна з прахом сина зі мною. Ми чекаємо на розбудову Меморіалу Слави в Києві, де має бути відведене місце для Героїв-захисників Маріуполя. Щоб вся країна знала і вічно пам'ятала наших Героїв. Фото мого сина разом зі світлинами інших загиблих захисників розміщене в Черкасах: на площі Слави і на стіні Меморіалу пам’яті», – додала мати офіцера.

Воїна посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В Ігоря залишилися мати, сестра і три донечки.




***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.