36-річний Ігор Козир загинув 5 жовтня 2023 року у рідній Грозі, що на Харківщині. Він прийшов на поминальний обід за двоюрідним братом Андрієм, полеглим українським захисником. Російська армія завдала ракетного удару по кафе, де на поминки за воїном зібралося багато людей.

Поряд із Ігорем у Грозі загинули його син Іван, рідна сестра Ольга, батько Анатолій. Дружина Ксенія вижила того дня й потрапила до лікарні. Той удар ворога відібрав десятки життів цивільних людей.

Ігор Козир був родом із Грози. Мав професійно-технічну освіту. Працював будівельником, цій справі навчився самотужки. Під час повномасштабної війни був волонтером – зокрема, допомагав із евакуацією людей із селища Шевченкового. Перевозив місцевих через Печенізьку дамбу, яка була єдиним шляхом для порятунку з російської окупації, що тривала до вересня 2022 року.

Під час окупації Грози Ігоря тричі затримували – водили на розстріл, каже його мама Валентина. Окупантам не сподобались документи про те, що він служив в армії та мав звання сержанта.

«Ігор мав золоті руки. Був дуже швидким, все в його руках горіло. Він міг і електрику зробити, і плитку покласти. У моєму будинку зробив ремонт. Ігор не мав шкідливих звичок. Із дружиною Ксенією жили – немов голуби. Вони познайомилися у Харкові. Це був другий шлюб Ігоря. Коли Ксенія завагітніла, дуже ніжно ставився до неї, підтримував у всьому. Як народився Ваня – був на сьомому небі від щастя… Діти у мене були дуже гарні. Як тепер жити без них – навіть не знаю…», – сказала Валентина Козир.

В Ігоря Козиря залишилися дружина і мама.