28 лютого 2022-го 29-річний Ігор Довбиш прямував з Чернігова додому у село Деснянка. Ледь виїхавши за межі міста, його авто підірвалося на міні.

Ігор був керівником хімічного підрозділу ДСНС. Його частину перемістили на околицю міста. Колеги, почувши вибух, зрозуміли: щось сталося з Ігорем, і поїхали за ним. Згодом вони забрали його тіло і відвезли до моргу. Там воно було понад місяць. Після звільнення Чернігівщини Ігоря поховали у рідному селі.

«Ігор з 24 лютого був на роботі. Він перевозив техніку, речі своєї частини з одного в інший мікрорайон Чернігова. Нове місце було на околиці. А 28 лютого сказав хлопцям, що швиденько з’їздить додому в село за продуктами і повернеться назад. Але не доїхав», – розповіла мама Світлана.

Їй про смерть сина повідомили того ж дня, 28 лютого. У цей день у село вже заходили російські військові. Доїхати з села до місця трагедії було неможливо.

Місцева мешканка Алла Семирозум розповіла, що її чоловік – двоюрідний брат Ігоря – Володимир Довбиш, разом зі своїми братами Сергієм та Олександром і товаришем Олегом Буциком вирушили пішки по тіло загиблого. Вони не знали про те, що колеги забрали його. Дорогою чоловіки теж загинули – через обстріли або міни.

Ігор Довбиш був родом із села Деснянка. Після школи навчався у Харківському університеті цивільного захисту. Практику проходив у Чернігові. Був розумним, відданим справі. Ігорю запропонували посаду начальника хімічного підрозділу й він присвятив себе цій справі.

«Мені не дозволили відкрити гріб. Син у моїй пам’яті живий. Таке відчуття, наче у відрядженні, скоро приїде. Ми всі за ним сумуємо, пам’ятаємо. Приходять його однокласники, часто приїжджають співробітники. Вони дуже мені в усьому допомагають, не залишають саму… Кажуть, такого начальника не було й не буде. Він завжди був урівноваженим. Міг будь-який конфлікт зупинити, примирити людей. А я – наче опору втратила. Чоловіка немає вже 10 років, тепер і сина...» – сказала Світлана.

В Ігоря Довбиша залишилися мама, сестра і племінник.