Молодший сержант Ігор Дяченко загинув 22 жовтня 2022 року під час стрілецького бою з російськими окупантами біля села Терни на Донеччині. Йому назавжди 53 роки.

Ігор народився і прожив усе життя в місті Гола Пристань Херсонської області. Закінчив Сімферопольський державний університет за спеціальністю «Фізичне виховання». Працював у Голопристанському ліцеї №3. Викладав фізичну культуру та захист Вітчизни. Захоплювався полюванням і спортом. Був кандидатом у майстри спорту з легкої атлетики. Любив відпочивати на природі. Його захопленням було робити все власноруч. Зробив вдома альтанку та зону барбекю. Мріяв змайструвати дім на колесах і поїхати сім'єю на відпочинок у Карпати. Любив тварин і завжди ними опікувався. Рятував їх і на війні. Із-під Ізюму привіз додому котика. Зараз він живе в родині Героя.

З 2014 року чоловік займався волонтерством, допомагав військовим. У 2015-2016 роках пішов добровольцем захищати Україну у лавах ЗСУ. Воював на території Донецької області.

Попри те, що мав проблеми зі здоров'ям, у 2022 році пішов у добровольці разом із сином. Приєднався до лав 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» ЗСУ. Взяв позивний Гопри, тому що любив своє рідне місто «ГОла ПРИстань». Того ж року був нагороджений медаллю Михайла Колодзінського.

«Це була найсправедливіша, найчесніша, найвідданіша людина на світі. Він був взірцем для кожного, хто його знав. У школі своїм вихованцям він прищеплював відчуття патріотизму та любові до України. Його відома фраза на уроках: «Потрібно пишатися тим, що ти українець». Діти любили його, завжди дякували, що він виховав їх гідними людьми. Війна для нього почалась не у 2022-му, а набагато раніше. Для нашої сім'ї та усіх рідних, друзів він завжди був і буде Героєм України. Пам'ять про нього житиме віками. Він загинув зі зброєю в руках. До останнього віддавав накази та не здавався. Якби він знав, що загине у той день, він все одно вчинив так само», – розповіла донька загиблого Тетяна.

Поховали Героя на Сабарівському кладовищі у Вінниці.

На Ігоря чекали з війни дружина Людмила, син Олександр, донька Тетяна, мати Ніна Олександрівна, брат Денис.