Матрос Ігор Брожин, позивний Батя, загинув 9 листопада 2022 року біля села Водяне Донецької області, виконуючи бойове завдання. Наприкінці листопада бійцю мало виповнитися 43 роки.

Ігор народився у місті Гайсин Вінницької області. Закінчив Брацлавський агроекономічний коледж за спеціальністю «Банківська справа». Працював на переробному комплексі «Вінницької птахофабрики» оператором виробничої дільниці. У вільний час любив рибалити.

Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до лав Військово-морських сил ЗСУ. Служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти. Був стрільцем-помічником гранатометника.

«З перших днів війни не міг всидіти на місці. Попри те, що Ігор не служив, він прийняв рішення захищати Україну та своїх дітей. Не чекаючи повістки, став на облік в РТЦК. Пройшовши навчання, у травні вже був на нульових позиціях. Ніколи не скаржився, що йому важко, на все була одна відповідь: «У мене все добре, я вас люблю». Попри важкі умови на фронті, Ігор знайшов там справжніх друзів-побратимів, які стали для нього сім'єю. Завжди добре відгукувався про своїх хлопців. Коли проходив реабілітацію після поранення, сказав, навіть якби мав можливість бути вдома, не зміг би, бо не може залишити побратимів. Був дбайливим батьком, дуже любив своїх дітей і оберігав їх, як тільки міг. Був і є коханим чоловіком, який залишиться назавжди в моєму серці. Дякую за найкращі, щасливі роки нашого, на жаль, короткого сімейного життя. Ти для мене найкращий у світі чоловік, товариш, порадник, батько наших коханих дітей. Ти був нашою опорою та підтримкою. Ти полетів ангелом у складі небесного війська, де будеш оберігати нас, рідну землю та свій народ. Ти – наш герой. Дякуємо тобі. Герої не вмирають», – написала дружина загиблого.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища в Гайсині.

Вдома на Ігоря чекали батьки, дружина Валентина, донька Емілія та син Данило.