Молодший сержант Ігор Столярук, позиний Суддя, загинув 7 серпня 2022 року поблизу села Яковлівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Захиснику було 39 років.

Ігор народився і жив у селі Гірка Полонка Волинської області. Здобув середню освіту. Працював на себе, був майстром будівельних робіт. У вільний час любив майструвати з дерева. У 2014-2015 роках брав участь в АТО у складі 44-ої окремої артилерійської бригаді ЗСУ. У 2016-2019 роках служив за контрактом у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Був головним сержантом взводу. Виконував бойові завдання в АТО/ООС. З 2020-го до 2021 року воював у складі 128-ої окремої гірсько-штурмовій бригади. За час служби неодноразово був відзначений командуванням нагородами, зокрема, медалями «Ветеран війни», «За участь в антитерористичній операції», «Учасник АТО», «За оборону Рідної Держави».

Із початком повномасштабної війни знову повернувся до 14-ої ОМБр та продовжив захищати Україну від російських окупантів. Обіймав посаду командира бойової машини-командира відділення.

«Мій чоловік був великим патріотом своєї країни. Завжди боровся за справедливість. З перших днів війни пішов боронити країну. Він був дуже розумним, мужнім, сильним духом. Досконало вивчав усі види зброї. Знав, з якою швидкістю летить та чи інша куля. Вмів визначати координати. Знав, як надати першу медичну допомогу. Знав усі воєнні закони. Він був справжнім воїном, який знав усе про війну та життя в польових умовах. Дуже багатьом хлопцям він передав свої знання, багато життів врятував. Завжди чоловік пишався тим, що зберіг всіх хлопців у повному складі і вони повернулися додому до своїх сімей», – розповіла Анжела Столярук.

Поховали воїна у рідному селі. На фасаді сільської школи відкрили меморіальну дошку на його честь.

В Ігоря залишилися мама, дружина, син, рідні, друзі та багато побратимів.