Житель Маріуполя Григорій Багаченко загинув 15 березня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу. Йому було 38 років.

Під час повномасштабного вторгнення разом із родиною Григорій жив у приватному будинку в Кальміуському районі міста. Забарикадував вікна. Від обстрілів з рідними переховувалися вдома.
На вулицю не виходили. Але коли відключили електрику і не стало води, Григорій із сусідами почав ходити до струмків. Трохи пізніше у двори стали привозити гуманітарну допомогу. Місцеві ходили туди, куди приїздила машина. З чергового такого походу Григорій не повернувся.

«Чоловік із двома сусідами пішов за гуманітарною допомогою. На перехресті Нікопольського проспекту та Металургів вони потрапили під обстріл. Сховалися під арку будинку. Але поруч розірвалася міна. Всіх попутними автівками відвезли до різних лікарень. Григорія прооперували в лікарні №1. Він отримав поранення в правий бік із ураженням внутрішніх органів. Втратив багато крові та в той же день близько 21:00 помер. Він був почесним донором. Останній раз здавав кров 28 лютого 2022 року. Мабуть, така доля: понад 10 років його кров рятувала чужі життя, а самому крові не вистачило», – розповіла дружина Наталя.

Григорій народився та виріс у Маріуполі. Працював складачем поїздів на комбінаті ім. Ілліча. Займався кінологією, мав розплідник службових собак. Разом із дружиною виховував донечку.

«Григорій був життєрадісною, позитивною людиною, прикладом для доньки, ідеальним чоловіком. Він був дуже розумним, начитаним, завжди знаходив теми для спілкування, навіть з тими людьми, з якими щойно познайомився. Якщо треба, завжди був готовий допомогти. Завжди шукав можливість навчатися та оновлювати вже здобуті знання у різних напрямках, будь-то навички автомеханіка, покрівельника чи кінолога», – сказала дружина.

Григорія поховали під номером. Місце захоронення вдалося знайти лише у серпні 2022 року.

У чоловіка залишилися донька, дружина, батько, сестра.