67-річна Ганна Гончаренко загинула 17 липня 2022 – на її подвір’ї в селищі Калинове Харківської області розірвався російський снаряд. Ганна саме поралася біля худоби. Її донька Наталія дивом вижила, після поранень для неї почався довгий і непростий шлях лікування.

«17 липня став найжахливішим днем у моєму житті. У дворі перед очима постала страшна картина: Наташа була дуже поранена, а від мами лишилася ледь не половина. Та все одно мені здавалося, що матусенька жива, єдиним моїм бажанням було її врятувати…», – розповів Сергій, син загиблої.

Ганна народилася на Закарпатті, під час заробітків в Угорщині познайомилася з майбутнім чоловіком Миколою Гончаренком з Харківщини. Пара оселилася у Чорноглазівці. Там до 1994 року Ганна працювала продавчинею. Потім з дітьми та чоловіком переїхали в Калинове. Староста Калиновецького округу Людмила Коваль розповіла, що вся сім'я Гончаренків була дуже працьовитою: тримали багато худоби, мали техніку для обробітку землі. Під час повномасштабної війни родина жінки підтримувала українських військових: допомагали з харчуванням, давали можливість купатися.

«У грудні 2022 син Ані, мій хрещеник, підвозив мене до Харкова і розповідав про загибель мами. Як ноги її лежали в одній стороні двору, а вона – в іншому, а легеня – на доріжці. Ми плакали всю дорогу. Сергій також розповідав, як вони разом, коли йшли активні бойові дії, їздили в Харків, а мама купувала булочки-сімейки і на всіх блокпостах роздавала українським військовим. Аня, так ми всі її звали, була дуже хорошою. Трудилася і вдень, і вночі, бо все треба було доглянути, приготувати, прибрати. Разом з чоловіком допомагали дітям, онукам. Анічка безмежно любила їх, а вони – її. Була привітною, говіркою. Царство небесне моїй кумі. Завжди будемо її пам'ятати», – сказала Людмила Фітрик, подруга загиблої.

«Мама була люблячою, доброю, проте справедливою і прямолінійною. Вона жила по совісті і нас так вчила. Головна настанова від мами – завжди залишайся людиною, це найважливіше в житті. Мама була для мене найріднішою, берегинею і опорою. Дуже любила квіти, їх було багато і в домі, і біля оселі. Отой зв'язок між мамою та сином я відчуваю і після її втрати. Мені дуже, дуже її не вистачає. Завжди зі мною – матусине фото та молитва. Любив її, люблю та буду любити. Боляче, що так сталося», – сказав син Ганни.

У Ганни Гончаренко залишилися чоловік, син і донька з сім'ями та три сестри з сім'ями.