Галині Бобрицькій було 74 роки. Вона загинула 15 березня 2022 року біля свого будинку в Золочеві на Харківщині. Того дня росіяни обстріляли селище з артилерії. Галина Дмитрівна у момент обстрілу була на подвір’ї, поралася по господарству. Її вбило уламками ворожого снаряда. Жінка померла на руках у свого чоловіка.

Рідні пригадують Галину Дмитрівну доброю, ніжною, люблячою й турботливою мамою, бабусею, дружиною, гарною свекрухою. Онуки її дуже любили, вона завжди допомагала їм. Мала чудові стосунки зі своїми невістками.

Старший син Вячеслав, який разом з родиною живе у Швеції, згадує, що мама все життя старалася підтримати його та інших родичів.

«Кожного року мама літала до своїх молодших онуків до Швеції – завжди везла багато подарунків, гостинців», – розповів Вячеслав.

До виходу на пенсію Галина Дмитрівна працювала в Харківському центральному універмазі – була старшою економісткою. Колеги поважали її. Знайомі пригадують, що Галина Бобрицька не терпіла несправедливість – не могла пройти повз такої ситуації, незалежно від того, чи це стосувалось близької людини, чи чужої.

«На пенсії Галина Дмитрівна не сиділа склавши руки: займалася домашнім господарством, вирощувала огірки, розсаду в теплиці», – розповіла невістка Світлана.

Після повномасштабного вторгнення Галина допомагала українським військовим, які базувалися недалеко від їхньої оселі в Золочеві, старалася нагодувати захисників. Галина Дмитрівна всім серцем вірила в перемогу України й чекала на неї.

«Хоч її батько був родом із Росії, Україну вона дуже любила й часто повторювала, що наші люди працьовиті, щедрі та доброзичливі», – розповіли родичі загиблої.

У Галини Дмитрівни залишилися чоловік, з яким прожила у шлюбі більше 50 років, два сини, дві невістки, п'ятеро онуків та молодша сестра.