42-річна Галина Половінченко загинула 21 серпня 2024 року в Козачій Лопані Харківського району Харківщини.

Козача Лопань розташована за два кілометри від кордону з Росією. 11 вересня 2022 року її звільнили від окупантів, які прийшли сюди на початку повномасштабної війни. Після звільнення Галина допомагала наводити лад у селищі, займалася благоустроєм.

21 серпня вона з сусідкою Людмилою й іще однією жінкою були в селищній раді. Почався обстріл. Прилетіла одна ракета, за якийсь час – друга. Жінки були в підвальному приміщенні, їх привалило важкою плитою. Жінку, що вижила, дістали першого дня. Інших відкопували три дні. Російські солдати обстрілювали місце з артилерії, били дронами, тож рятувальну операцію було вкрай складно проводити.

«Третього дня техніка змогла зняти важку плиту. Тут почався обстріл, дрони палили техніку. Перед цим витягнули нашу загиблу сусідку Галю, люди мусили її залишити й тікати… Окупанти скидали бомби. Спершу Галю не було, як вивезти, все палало», – розповіла сусідка й сестра іншої загиблої Людмили Козленко.

Галина Половінченко народилася в селі Олексіївка Богодухівського району Харківщини. До початку повномасштабної війни працювала диспетчеркою на залізничному вокзалі в Харкові. 24 лютого 2022-го селище опинилося в окупації та блокаді.

За рік до загибелі Галина почала жити разом із місцевим чоловіком Іваном. В селі кажуть, що вони були гармонійною парою, в якої все тільки починалося. Іван болісно переживав загибель коханої.

«Вона для мене найкрасивіша, найцікавіша, найкраща людина. Добродушна, чесна, порядна, таких трудолюбивих зараз не знайдете. Ми прожили разом дуже короткий час, але цей наш спільний період я був щасливий і радісний, як ніколи», – сказав Іван.

У Галини залишилися батьки і 19-річний та 23-річний сини від першого шлюбу, старший – військовий.