42-річний старший лейтенант Федір Котузяк, позивний Годой, загинув 8 липня 2022 року біля села Дементіївка на Харківщині. Уламок снаряда потрапив йому у підключичну артерію

Федір народився у селі Ворвулинці, Тернопільська область. Після школи вирішив стати військовим. Закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Служив у в/ч м. Скала-Подільська, потім перевівся у м. Чернівці. Працював дільничим у поліції.

У 2002 році одружився з Галиною, з якою вони щасливо прожили 20 років. У 2008 році потрапив у ДТП при виконанні службових обов‘язків, після чого мав інвалідність. Був активним учасником Революції Гідності.

«У 2003 році народилась я , якою тато не міг натішитись. Завжди хотів, щоб я мала все найкраще, була щасливою. Старався виховувати мене сильною і незалежною. Пам‘ятаю, як оригінально кожен рік Миколай приносив мені подарунки, як ми разом їх розпаковували. Я була, напевно, найщасливішою дитиною на світі», – розповіла донька Юлія.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Федір одразу пішов до місцевого військкомату. Однак йому відмовили за станом здоров‘я. Тоді чоловік поїхав до Києва, де вступив до лав 242-го батальйону 241-ї окремої бригади Сил тероборони ЗСУ. Він обіцяв приїхати додому на день народження доньки Юлії – 9 серпня.

Однак за місяць до до того дня, 8 липня, чоловік загинув.

«13 липня командир роти повідомив нам, що зі слів побратимів тато загинув. Ми налаштовували себе на щось позитивне для нас: можливо, в полоні, можливо, хтось якось врятував. Тіло довго не могли забрати через постійні обстріли рф. І 15 вересня нам повідомили, що знайшли в Дементіївці тіла, поки не знають чиї. 17 вересня це був напевно найгірший день в нашому житті, коли зателефонували зі словами «так, ми опізнали, це ваш батько…», – додала Юлія.

«Федя для нас з дочкою був опорою в сім‘ї, взірцем, порадником, другом та найріднішою людиною, якої уже немає. Як з цим жити далі? Так, час вже поставить на місця, все полікує, але не вилікує біль на серці», – розповіла дружина Галина.