Життя Емілії Базилевич відібрала російська армія 4 вересня 2024 року, завдавши удару по Львову. Поряд загинули її мама Євгенія і двоє старших сестер – Ярина та Дарія.

За кілька днів Емілія мала відзначати свій сьомий день народження. Дівчинка саме перейшла до другого класу Львівської загальноосвітньої школи І ступеня «Світанок». Займалася також по класу фортепіано у музичній школі №1 імені Анатолія Кос-Анатольського та ходила на плавання. Із раннього віку вже стала на лижі – її навчили цьому тато, мама і сестри.

«Мила, світла, щира, позитивна, старанна дитина», – сказали про Емілію її вчителі.

«Емілія любила бавитися ляльками і різними м'якими іграшками у вигляді сучасних казкових героїв, про яких я тільки від неї і дізнавалась. Вона чудово розмовляла англійською ще до того, як пішла в школу, бо з дитинства дивилась мультики без перекладу. Мала талант до музики, брала участь в академічному концерті, могла вивчити нотну грамоту та ще й імпровізувала на домашньому стародавньому піаніно. Їй подобалося навчатися, і в неї було багато друзів. Міля завжди точно знала, що хоче і чого не хоче. Це перша дитина її віку, яку я бачила, що так чітко відчувала власні кордони й бажання. У цьому, звісно, велика заслуга її сім'ї. Можна тільки з болем і гіркотою думати про те, кого втратила родина, кого втратили її друзі, і кого втратила вся Україна...» – розповіла хрещена Інна Шинкаренко.

В Емілії Базилевич залишилися батько, бабусі, дідусі й інші рідні.