«11 березня росіяни дали нам дозвіл на виїзд. Навіть махали нам на прощання та побажали удачі. Потім, коли ми переїздили поле, вони почали стріляти в нас з усіх боків», ‒ пригадує мати двох синів Інна.

Коли почалася війна, Інна з дітьми застрягли в селі Перемога під Києвом: молодшому — три роки, а старшому, Єлисею Рябоконю, ‒ 13.

Чесному, скромному хлопчику, який допомагав іншим та не любив битися, тепер завжди буде 13.

Сім'я намагалась вибратись з Перемоги, яка ще на той час була під окупацією: спершу вони йшли пішки, а потім змогли виїхати колоною з п'яти машин. Росіяни чітко бачили, що там лише жінки та діти, випустили людей, помахали їм вслід, а потім підступно розстріляли авто.

Тоді загинуло семеро людей, серед яких був Єлисей. Червона шапка, в якій був хлопчик, наскрізь пробита кулями. Біла футболка, яку він одягнув поверх куртки, щоб росіяни бачили — він мирна людина, залита кров'ю.

Інні вдалось врятувати свого трирічного сина, потягнувши його за капюшон куртки. Жінка каже, що молодша дитина — єдина причина для неї жити далі.

«Я хочу, щоб світ знав про злочини Росії. Я хочу, щоб кожна жертва була врахована. Я хочу, щоб Росія відповідала за людей, дітей і жінок, яких вони вбили на нашій землі», ‒ каже вона.

🕯️Світла пам'ять!