top of page
Дмитро Журавльов
18 квітня 2022 року
На Херсонщині життя 34-річного Дмитра Журавльова відібрали російські війська орієнтовно 18 квітня 2022 року. В полон чоловіка взяли 7 квітня 2022-го. Армія рф забрала Дмитра з власного дому, підозрюючи у співпраці зі Збройними Силами України. Теща Світлана каже, за словами свідків, які також піддавалися тортурам, втім вижили, над Дмитром знущалися майже 2 тижні.
«В обід 7 квітня зателефонував востаннє. Потім ми дізналися, Діма був у дворі, їхав танк, повернув назад, вискочили два окупанти і його схопили. Вони не давали їм ні їсти, ні пити. Дмитро, коли помирав, просив: «Баба Валя, дай чаю». Баба Валя – це моя мама», – розповідає Світлана про Дмитра зі слів очевидців.
Дмитро родом з села Костянтинівка Херсонської області. Там працював комбайнером. У 2019 році разом із дружиною переїхав у Запоріжжя. Працював будівельником, а згодом влаштувався водієм трактора на дорожній завод.
«Він любив машини. Коли до мене приїжджав у село, у мене там старенький «москвич» був, він його крутив: всі гаєчки перемиє, позакручує, перетре кожен сантиметр. Оце такого йому в місті не вистачало», – розповідає Світлана.
Повномасштабна війна для родини Дмитра розпочалася з обстрілів Запоріжжя. Тоді родина прийняла рішення їхати в село Біляївка, що на Херсонщині, до батьків тещі. Жінка каже, сподівалися, що в село російські війська не зайдуть. 11 березня 2022 року родина вже була у Біляївці, а 19 березня село окупували.
«Нас евакуювали до Новоолександрівки, але Діму не випускали разом з іншими чоловіками. Він провідував моїх батьків, готував їм їсти. Зідзвонювалися часто, але зв’язок був не завжди. Місцеві бачили його, коли були прильоти, він фотографував чи передавав координати ЗСУ», – говорить Світлана.
Дмитра шукали по катівнях Херсонщини, втім допоки не вийшли з полону в Біляївці перші цивільні, не мали жодної інформації, що з ним.
«Він такий мовчазний був, потайний. Любив на самоті ремонтувати машини, щоб ніхто його не турбував. Допомагав робити ремонт на кухні, головне, щоб йому ніхто не заважав», – пригадує жінка.
У Дмитра залишилася дружина, син, брат, батько і теща.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page