top of page
Загиблі у війні Росії проти України
![Дмитро Заморухов](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_b5fb39041682486597a60db93237be3d~mv2.png/v1/fill/w_460,h_460,al_c,q_85,usm_0.66_1.00_0.01,enc_auto/Image-empty-state_edited_edited.png)
Дмитро Заморухов
березень 2022 р.
Дмитро Заморухов загинув у Маріуполі у березні 2022 року. Коли почався обстріл, він готував їжу біля гуртожитка на вулиці Гугеля. Поряд від осколкових поранень обірвалося життя дівчини Анастасії, яка була вагітна.
Дмитрові було 32 роки. Народився у селі Саханка Новоазовської громади на Донеччині. Зростав у дитячому будинку. У Маріуполі жив у соціальному гуртожитку у Лівобережному районі. Працював на комунальному підприємстві «Зеленбуд».
«Попри дорослий вік, він був майже як дитина. Можливо, через те, що зростав без тата й мами і йому бракувало любові... Він називав мене батьком. Коли ми з сином йшли гуляти до моря, Діма частенько приєднувався. Він був дещо закритим, та все ж звертався за порадами, а коли хотів поділитися тим, що на душі, – приходив до нас. Гарно потоваришував з моїм сином», – розповів друг Дмитра, Володимир Рудик. Він також жив у гуртожитку і був волонтером.
Вільного часу Дмитро мав не багато. Він часто шукав підробіток. За потреби – приходив на допомогу мешканцям гуртожитку.
Після початку повномасштабної війни та сильних обстрілів Дмитро і його сусіди перейшли до підвалу. Готували їжу по черзі біля вогнища – перед уже зруйнованим помешканням…
«І от дійшла черга готувати просто неба до Дмитра. Він із дівчиною Настею, яка була при надії, вийшли у двір. У той момент стався приліт. Вони загинули миттєво. Довго так і лежали, а потім їх трохи змогли відтягнути, проте не поховати. Коли зайшли російські військові, останки загиблих занесли до гаража, який був у дворі гуртожитка», – розповів Володимир Рудик.
Розкажіть про цю історію іншим
bottom of page