23-річний старший солдат Дмитро Щербінін, позивний Камаз, загинув 12 вересня 2022 року в бою з окупантами біля села Новомихайлівка на Донеччині.

Дмитро народився і жив у Миколаєві. У дитинстві займався вільною боротьбою, брав участь у змаганнях, займав призові місця. Мріяв досягти успіхів у ММА. Після школи здобув професію слюсаря у Миколаївському ПТУ. Рано почав працювати, оскільки завжди хотів бути самостійним і забезпечувати себе. Мріяв про службу у десантних військах, тому після строкової служби вирішив піти на контракт до ДШВ ЗСУ.

21 червня 2021 року Дмитро став бійцем 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обійняв посаду старшого навідника. Згодом вирушив для виконання бойових завдань на територію ООС. Повномасштабну війну Дмитро разом із побратимами зустрів на позиціях біля міста Щастя на Луганщині. З перших днів вторгнення десантники продовжували боротьбу із російськими окупантами на Донбасі.

«Ніколи нічого у мене не просив, сам заробляв собі на життя. Він був дуже наполегливим і завжди отримував те, що хотів. Коли пішов в армію, одразу вирішив, що це буде десант. Його не одразу прийняли, були перешкоди, та він говорив: тільки десант. Як же він радів, коли його взяли. Він полюбив десант всім серцем. Перший стрибок... Він так радів! Дмитро був дуже веселим, справедливим, добрим і життєрадісним, завжди діяв по совісті і за покликом серця, підтримував тих, кому це було потрібно. Я знаю, що виховала мужнього, порядного чоловіка, справжнього героя. Його дуже цінували і поважали друзі, товариші, співробітники, побратими. Пишаються, що знали його особисто. Він мріяв про своє житло, у нас його ніколи не було... Мріяв після війни поїхати разом на відпочинок. Мріяв про діточок. А я мріяла про онуків (казав, що їх буде двоє). Це так боляче. Все на світі готова віддати, щоб почути, що сталася страшна помилка і мій синочок живий. Зв'язок із ним пропав з 10 вересня, про загибель нам одразу не повідомляли, сказали, що рахується безвісти зниклим. Шукали три місяці. Я вже сама вийшла на морг, де було його тіло. 29 листопада прийшло сповіщення про співпадіння ДНК. Поховали 7 грудня 2022 року поряд із дідусем. Досі не віриться, що так сталося», – розповіла мама загиблого Ганна.

Поховали Дмитра у рідному місті.

Вдома на нього чекали мама і сестра.