До своїх 12 років Дмитро Рудницький не дожив менше, ніж два місяці. Учень 7 класу Академічного ліцею у Білгород-Дністровському першого липня перебував з батьками на роботі – на базі відпочинку «Годжі» у Сергіївці. Вранці російські війська завдали по базі ракетного удару, який забрав життя 11-річного хлопчика та його мами Надії Рудницької.

«Неможливо усвідомити, що ми більше не побачимо за партою талановитого та харизматичного Дмитра, дуже щедро обдарованого природою, який міг би принести велику користь своєму народові у майбутньому, не почуємо його веселого сміху та дотепних жартів», – повідомила співробітниця школи, де вчився Дмитро.

Вона також додала, що Дмитро Рудницький після завершення війни понад усе мріяв піднятися на Говерлу. «Ми постараємося виконати твою мрію, коли завершиться війна. І звідусіль відправлятимемо тобі привіти, тому що ти все одно з нами і у наших серцях», – написали однокласники Дмитра. Вони додали, що хлопчик вів решту дітей за собою – і у навчанні, і у розвагах. «Саме ти придумав наш девіз: «Не сумуй, тримай бублик», – пригадали вони.

Батько Дмитра Рудницького – Андрій – в одну мить втратив і сина, і дружину Надію.