top of page
Дмитро Рудь

Дмитро Рудь

10 січня 2023 року

26-річний розвідник Дмитро Рудь, позивний Мінськ, загинув 10 січня 2023 року поблизу села Водяне на Донеччині. Під час виконання бойового завдання боєць отримав смертельні поранення внаслідок потрапляння ворожого танкового снаряда в його автомобіль.

Дмитро народився в селі Мітлинці Вінницької області. У 2011 році закінчив навчання у Мітлинецькій школі. У 2014-му здобув фах операціоніста з фінансів та кредиту у Брацлавському агроекономічному коледжі ВНАУ. У 2019 році отримав вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування». Після закінчення коледжу працював контролером-касиром територіально-відокремленого безбалансового відділення «ОщадБанку» у Вінниці. Згодом був переведений на посаду старшого контролера-касира касових операції. На вихідні приїздив у рідне село, де допомагав дідусеві займатися фермерством і бджільництвом. Захоплювався полюванням. З березня 2020-го до лютого 2022 року заробляв на життя фермерством і веденням рибного господарства в рідному селі.

У 2016 році чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Брав участь в АТО на Луганщині. Був нагороджений відзнакою «Захиснику Вітчизни». З 26 лютого 2022 року Дмитро знову став на захист України від окупантів у складі ЗСУ. Проходив службу у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка на посаді старшого розвідника-снайпера 2 категорії розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. Захищав Миколаїв та Миколаївську область, брав участь у звільненні Херсонщини, потім вирушив на Донеччину.

У 2022 році Дмитро був нагороджений медаллю «За зразкову службу».

«Діма з дитинства був непосидючий, сповнений енергії, веселий, усміхнений, з ямочками на щоках. Любив завжди бути першим, бути в центрі подій, щоб без нього нічого не відбувалось. Любив спорт, співи і танці. Там, де був Діма, завжди було весело та гамірно, рух і життя. Діма був щирий і справедливий, з великим відкритим серцем. Таким активістом він був і на війні. Людина-Герой. Порядний, добрий, світлий, чуйний, мудрий, працьовитий, цілеспрямований. Дмитро був не з тих, хто очікував, що країна може зробити для нього, він сам завжди намагався зробити все для України. Безстрашний, відважний і рішучий. Ніколи не боявся смерті. В інтерв'ю для телеканалу «1+1» Діма казав: «Ми на своїй землі і мусимо її захищати, відсіч будемо давати до останнього патрона». Він був патріотом своєї країни. Жив за девізом: «Хто, якщо не я». Кожного дня ризикував життя. Неодноразово був поранений, але, тільки ставши на ноги, знову повертався в стрій. Діма врятув не одне життя – так казали його побратими. Такі люди повертають колесо історії. Дмитро любив Україну. Боровся за Україну. Загинув заради України. Вірний присязі та народові України до останнього подиху», – розповіла його рідна сестра Іванна.

Поховали захисника у рідному селі.

У Дмитра залишились батьки, дружина, донька, сестри, племінник, бабусі, друзі та побратими.

Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

Водяне, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page