Білоруський доброволець і солдат ЗСУ Дмитро Рубашевський, позивний Ганс, загинув 12 квітня 2022 року від кульового поранення в шию в бою поблизу села Ізюмське на Харківщині. У складі ротно-тактичної групи він із побратимами зустрічав ворога на підході до села. Ганс пострілом зі «Стугни» ліквідував командира ворожої тактичної групи, проте сам зазнав смертельних поранень. Йому назавжди 30 років.

Дмитро народився і виріс у білоруському місті Брест. Там закінчив школу №23 та будівельний ліцей №65, де здобув фах каменяра. Працював на «ПромАгроПак» машиністом друкарсько-висікального агрегата.

Наприкінці 2015 року чоловік приїхав в Україну та став на її захист, боронячи незалежність і свободу. Спочатку служив у лавах батальйону ОУН. У 2016-2018 роках воював у складі 1-ої окремої штурмової роти ДУК «Правий Сектор», де був командиром взводу. Пройшов бої за шахту «Бутівка», Піски, Авдіївку. У 2017 році був нагороджений орденом «Народний Герой України» та медаллю «За оборону Авдіївки».

У 2018-2019 роках воював у складі 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії, ДШГ «Ведмеді». Під час виконання бойового завдання в 2019-му отримав важке поранення, в результаті якого втратив око. Дмитро був командиром диверсійної групи, яка виконувала бойові завдання за лінією розмежування, беручи участь у штурмах позицій і диверсійних заходах. Втрата правого ока і пошкодження лівого не завадило йому працювати вночі в тилу противника.

3 серпня 2020-го Дмитро перебував у лавах 24 -ї окремої механізованої бригади імені короля Данила ЗСУ та продовжував воювати в АТО/ООС. Того ж року був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани». Під час повномасштабної війни чоловік обіймав посаду стрільця- помічника гранатометника.

«Білорус з українською душею, який віддав своє життя за вільну Україну», – зазначила дружина загиблого.

Посмертно солдат Рубашевський Дмитро Олегович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».

Поховали Героя в селищі Шкло на Львівщині, де він жив із дружиною.

Вдома на воїна чекали дружина Галина та донька Дарина.