26-річний молодший сержант Дмитро Порожній, позивний Фікус, загинув 8 серпня 2023 року поблизу села Козачі Лагері на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання з форсування річки Дніпро ворожий снаряд потрапив у човен. Боєць отримав смертельне осколкове поранення з ураженням головного мозку.

Дмитро народився у селищі Лисянка Черкаської області. У 2015-му закінчив Лисянський професійний аграрний ліцей, здобув професію оператора комп'ютерного набору. У 19 років пішов на контрактну службу. Служив у 35-ій окремій бригаді морської піхоти ЗСУ. Захистив берет кольору морської хвилі. У 2019-му виконував бойові завдання на території ООС у Донецькій області. Після звільнення з армії жив у Одесі, працював у компанії «Агромаркет» у відділі маркетингу. Захоплювався IT-сферою, мріяв працювати з сайтами та продажами в інтернеті.

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро відразу пішов до ТРО Одеси. Служив у 126-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був командиром відділення у 224-му батальйоні. З грудня разом із побратимами боронив Миколаївщину та Херсонщину.

«Діма був доброю людиною з великим серцем. Життєрадісний, відповідальний, завжди знав, чого хоче, та досягав своїх цілей. Він казав: «Готуємося до найгіршого, а краще саме прийде». Був справжнім патріотом України, відданим своїй справі. З перших днів пішов захищати. Не міг сидіти вдома, казав: «Я там потрібен, я знаю, що робити». Він був чудовим командиром, завжди переживав за «своїх хлопців» більше, ніж за себе, беріг кожного, навчав усьому, що знав, та підтримував. Мужньо виконував свій обов'язок та роботу попри все, у нього завжди було «все добре». Він знав, як сильно ми його любимо та підтримуємо. Ми пишаємося ним! Діма – люблячий та найкращий син, найцінніший брат, вірний та коханий чоловік, добрий племінник. Справжній друг та підтримка для свого батька. Люблячий брат, який оберігав сою сестру й допомагав їй. Коханий чоловік, неймовірна опора й підтримка. Ми не встигли одружитися, досягти всього, що планували, створити сім'ю своєї мрії. Діма віддав найцінніше, те, що так любив – своє життя. «Вірний Завжди», як і присягався! Непоправний біль втрати для нас…» – розповіла кохана загиблого Валерія Зайцева.

Поховали воїна у рідному селищі.

У Дмитра залишилися батько Юрій, мама Галина, молодша сестра Дарія, цивільна дружина Валерія, інші рідні, друзі та побратими.