top of page
Дмитро Пономаренко

Дмитро Пономаренко

березень 2022 р.

17-річний Дмитро Пономаренко загинув під час обстрілів у Маріуполі в першій декаді березня 2022 року. Сім'я юнака – батько Микола, мама Ірина й сестра Каріна – перебували у підвалі будинку за адресою провулок Народний, 8. Дмитро ж був неподалік укриття, коли в цей дім прилетів снаряд. Юнак загинув на місці, а його рідні – під завалами, з-під яких не змогли вибратися. Поряд з ними загинула також сім’я Фастовецьких й інші мешканці будинку.

Дмитро Пономаренко народився в Маріуполі. Навчався в 11 класі школи №51. Вчителі пригадують його відповідальним учнем. Дмитро мріяв стати військовим. У перший день повномасштабної війни пішов до військкомату, щоби приєднатися територіальної оборони, однак через вік йому відмовили.

«Ми розмовляли з ним про майбутнє, я запитувала, де він хоче навчатися, бо Діма був дуже кмітливим, і я уявляла його десь в університеті. Він відповів, що хоче дочекатися 18-річчя і вступити до лав полку «Азов». У мене чоловік військовий, я знаю всю важкість несення служби, тож розповіла йому. Але його бажання було непохитне. Діма був справжнім патріотом, на його наплічнику завжди був прапор України… Я не можу повірити, що цієї родини більше немає, немає цього світлого хлопчика, який постійно усміхався, вітаючись», – розповіла вчителька Дмитра Марина Лещук.

Через щільні обстріли сусіди Пономаренків довго не могли підійти до будинку. Коли стало тихіше, родичів витягнули й поховали неподалік. Згодом перепоховали на Старокримському цвинтарі, усіх – крім Каріни. Її останки так і не вдалося ідентифікувати.

У Дмитра залишився дідусь та інші рідні.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Маріуполь, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page