39-річний солдат Дмитро Погребняк, позивний POGREB, помер у Київському шпиталі 11 серпня 2023 року внаслідок важких поранень. Виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку, потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Лікарі боролися за його життя до останнього.

Дмитро народився і жив у місті Києві. Навчався у школі №139. У 2008 році закінчив Національний авіаційний університет, отримав диплом магістра за економічною спеціальністю. Ще в студентські роки розпочав підприємницьку діяльність, вдало поєднував роботу і навчання. Після випуску працював за фахом у структурному підрозділі «Автоцентр НАУ». Саме тоді зʼявилось бажання відкрити своє СТО, так чоловік став власником ТОВ «ПДВ авто». У вільний час любив грати з друзями у футбол та бути з родиною.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік долучився до місцевого загону територіальної оборони. Після звістки про загибель близького друга родини в перші дні війни він вирішив, що потрібно зайняти його місце та захищати суверенітет України в лавах ЗСУ. Так став навідником у 43-ій окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Тараса Трясила. Разом із побратимами брав участь у звільненні Миколаївщини, Херсонщини та територій на Запорізькому напрямку.

«Дмитро – надзвичайно добра та порядна людина, іноді навіть занадто. В нього були особливе почуття гумору та своя позиція у будь-якому питанні. Завжди ставився до всіх по-людськи та вірив, що світ може стати кращим. Завжди спокійний, але з потужним внутрішнім стрижнем. Найкращий друг, коханий чоловік та найуважніший батько. У нас було багато планів на життя під час війни та після перемоги. Тепер він завжди зі мною… В моєму серці, в нашій памʼяті та моїй душі… і наше завдання – цю пам’ять зберегти…», – розповіла дружина загиблого Анна.

«З ним було дуже легко працювати. Я завжди знав, що ми наведені 100%. Інакше з Дімою неможливо. Але було інколи непросто, коли були не на роботі. І це було непросто, тому що він був людиною неординарною. Він багато брав на себе і робив ще більше. Ніколи не міг сидіти на місці – завжди знаходив якесь заняття для себе і для всього розрахунку. Щось цікаве і корисне. Це той досвід, який ми усі будемо нести далі все життя», – поділився спогадами про побратима командир гармати Беллонін Микола «Міньйон».
«Дімка – веселий, добрий... Часто щось обговорювали, і він, потягуючи свій айкос, говорив: «Оце буде качЄство». Про свого сина говорив з особливою посмішкою, трохи прищурюючи очі, типу навіть ними посміхався. І кожного разу, памʼятаю, як він шукав для малого «Лего», і тільки найкращий....» – додав друг Мельник Максим «Sem».

Посмертно солдат Погребняк Дмитро Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали захисника на Берковецькому кладовищі столиці.

У Дмитра залишилися мама, дружина, син, рідні, друзі та побратими.