Легендарний командир Дмитро Коцюбайло, позивний Да Вінчі, загинув у бою з російськими окупантами 7 березня 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Воїн отримав смертельне осколкове поранення, помер дорогою до шпиталю. Йому назавжди залишилось 27.

Дмитро народився в селі Задністрянське Івано-Франківської області. Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу та Івано-Франківський художній ліцей. Його боротьба за Україну почалася у 2013-му, коли 18-річним приєднався до Революції Гідності. Після Майдану впродовж 9 років Дмитро боровся за незалежність та волю України на передовій.

З 2014 року хлопець воював на Донбасі. Брав участь в найзапекліших боях, очоливши добровольче формування, яке згодом стало відоме як 1-ша штурмова рота ДУК «Правий Сектор» або «Вовки Да Вінчі». Він не навчався військовій справі у закладах, а набирався досвіду саме там, у пеклі війни. Да Вінчі завжди був зі своїми побратимами та очолював усі бої. Він казав, що головне – це особовий склад. Піклувався про кожного бійця, був для них не командиром, а другом і братом.

Усю свою молодість Дмитро провів на війні й у боротьбі. Підтримкою для нього була його дівчина Аліна Михайлова, волонтерка та бойовий медик роти «Вовків», яка згодом стала нардепом. Він кохав і був коханим. І разом з тим набирався мудрості та бойового досвіду, яким не завжди можуть похвалитися кадрові військові.

2021 року Да Вінчі став першим добровольцем, який отримав звання Герой України із вручення ордена «Золота Зірка». Він приїхав з передової за нагородою. Після її отримання відразу повернувся на війну.

З початком повномасштабного російського вторгнення Дмитро продовжував робити те, що вміє найкраще – нищити окупантів і боронити рідну країну. У 2022-му «Правий Сектор» був легалізований до лав ЗСУ. Так рота Дмитра стала 1-им окремим механізованим батальйоном «Вовки Да Вінчі» у складі 67-ї окремої механізованої бригади. А сам командир отримав звання молодший лейтенант.

Да Вінчі був тим, про кого казали: «людина-воїн», «людина-хоробрість», «цвіт нації» і «людина-епоха». Йому пророкували військову кар’єру та велике майбутнє. Саме на таких людей сподіваються, що вони зможуть змінити світ та сучасність. Однак, смерть не обирає.

Да Вінчі разом із своїм підрозділом пройшов багато гарячих точок цієї війни. І прийняв свій останній бій під Бахмутом як справжній воїн – у бою зі зброєю в руках.